Однією з проблем розвитку промисловості України стала і залишаються хибна уява про інвестиції, особливо іноземні.
Розвиток власного виробництва знаходиться тільки в просторі необхідності державотворення, економічного розвитку країни та її національної безпеки.
Жодна країна світу не зацікавлена в розвитку промисловості в Україні. Ті жалюгідні інвестиції у вигляді невеликих підприємств, де весільними генералами виступають наші “державотворці”, є вимушеною мірою іноземців зі здешевлення виробництва за рахунок дармової праці українців, вільного від певного товару ринку чи економії на недотриманні екологічних норм. Або є відносно малим капіталом, який неконтрольований великим і системним капіталом.
Для прикладу. Виробництво тракторів, машин та механізмів для сільськогосподарського виробництва присутнє в багатьох країнах і є ознакою їх певної розвиненості – країна самостійно забезпечує себе знаряддями праці на самій первинній ланці створення продукції.
Інвестувати іноземцям в таку промисловість – значить створювати зайву конкуренцію не тільки безпосередньо виробникам сільськогосподарської техніки в своїй країні, а і їхньому капіталу взагалі. Світовий капітал, не говорячи вже про капітал в певній країні, дуже пов’язаний між собою і навряд чи готовий до створення ризиків самому собі такими інвестиціями.
Іноземний капітал завжди буде зацікавлений інвестувати в використання природних ресурсів України – вивезення лісу, експлуатацію надр та забруднення нашого довкілля.
Тому, питання забезпечення грошима економічного розвитку України залишається відкритим.
Ознакою любої державності є власні гроші. Це незаперечний факт. Кожна держава, кожний керівник держави (цар, король, президент, канцлер чи вождь пролетаріату) волів мати власну валюту. Через гроші можна впливати не тільки на економічний розвиток своєї країни, але і на інші. Так було тисячі років тому, і так залишається зараз.
Читайте: Де взяти гроші Кличку і Гройсману
Будь-яка іноземна інвестиція в нашу країну “придавлює” власну грошову одиницю своєю експансією, не дає їй можливість укріплюватися і ефективно формувати власну грошово-кредитну політику.
Звучить, на перший погляд, дивно. Але це так. Це все одно, що дозволити лисиці ремонтувати курятник .
Валюти розвинених країн сильні своєю експансією. Роздаючи кредити по всьому світу, країна емітент, окрім того що укріплює свою валюту, змушує тим самим, країни боржники для повернення кредиту і сплату відсотків за його користування, повертати те цінне і не відновлюване – природні ресурси та надра країни, формуючи валютні доходи. І причина тому проста – валюта “друкуються” тільки в країні її походження.
Необхідно розраховувати на себе і переходити до нової грошово-кредитної політики. Яка впевнено і агресивно сприятиме розвитку економіки без огляду на іноземців – росіян, американців, європейців та інших, чиї представництва відкриті в кожному “обміннику” і майже на кожному кроці.
Задача нової грошово-кредитної політики забезпечити економіку грошима як засобами обігу, необхідними для інвестування в так необхідні країні капіталовкладення.
Починати необхідно з впровадження нової грошово-кредитної політики щодо підтримки та розвитку Народної земельної реформи.
Читайте: Зажраті на землі: гра в пана-феодала і кріпака-холопа
Роман Головин, кандидат наук по государственному управлению
