При впровадженні Нової промислової політики дуже важлива правильна пріоритетність у виборі напрямків розвитку, модернізації, підтримки чи створенні нових промислових виробництв. Від правильної пріоритетності буде залежати і отримання перших результатів і їх вагомість для економіки країни та суспільства.
Визначення пріоритетів у створенні, відновленні чи розвитку промислового виробництва повинно ґрунтуватися на принципах від простого до складного, від менших витрат до більших, від швидкої до більш тривалої окупності інвестицій в капіталовкладення.
Пріоритети виробництва необхідно формувати за наступними напрямками: імпортозаміщення, експортно орієнтоване виробництво та розвиток внутрішнього споживання.
Імпортозаміщення, обсяги його виробництва, визначається за простою схемою, яка передбачає визначення асортименту та кількості імпортованого товару шляхом аналізу даних про імпортовані в країну товари. Після цього необхідно провести економічний аналіз ресурсних обмежень, які можуть виникнуть в процесі організації виробництва та безпосереднього самого виробництва продукції з подальшим наданням висновків щодо можливості виробництва промислових товарів, його асортименту і кількості. Потім визначаються можливі організаційні форми підприємства та його учасники, ресурсне та фінансове забезпечення. Фактично це план виробництва з технічно-економічним обґрунтуванням. Далі, після затвердження плану виробництва, відбуваються етапи практичної організації створення виробництва і виготовлення промислової продукції з налагодженням її збуту.
Експортна орієнтація виробництва промислової продукції, формування її обсягів, повинна базуватися на існуючій сировинній базі, продукції первинної переробки, яка формує експорт зараз і може бути спожита країнами імпортерами вже у якості готової продукції, що пройшла оптимальну кількість переділів виробництва в Україні. Іншими словами, країни експортери експортують з України сировину, переробляють її у себе в країні для кінцевого споживання у вигляді готової продукції. При дефіциті сировини, країни експортери будуть вимушені поступово переходити від переробки сировини з України до споживання продукції української переробної галузі.
Одним з наслідків розширеного зростання виробництва в промисловості буде зростання зайнятості і доходів населення, а як наслідок – зростання споживання. Таке зростання необхідно задовольнити збільшенням власного виробництва. Прикладом зростання такого споживання може бути будівництво житла, соціально-економічної інфраструктури в тому числі і доріг. Таке споживання не може бути ні імпортоване, ні експортоване.
На шляху до відтворення економіки країни та зростання благополуччя українців не можуть стояти перепонами монополії, відсутність дієвих державних механізмів управління, обмеженість у фінансових ресурсах. Це національні інтереси і Нова промислова політика повинна бути спрямована в забезпечення її реалізації.
Читайте: Вступ до Нової промислової політики
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
