Заповідання територій – це збереження історичної чи природної унікальності, зокрема, ландшафту, рідкісних тварин або рослин. Тому заповідними можуть бути історико-архітектурні об’єкти, природні парки й дендропарки, ботанічні сади, зоопарки та інше. Це науково обґрунтоване твердження. Але мало при цьому лише назвати заповідником ту чи іншу територію, її потрібно ще й утримувати. А у нас іноді спритні ділки від влади намагаються створити заповідну територію, задля досягнення своїх корисливих цілей.
От нещодавно київська міська влада заявила про своє бажання створити в столиці нові заповідні зони. Йдеться про рішення Екологічного комітету Київради включити до природно-заповідного фонду Києва ще 9 нових об’єктів. На перший погляд, таке гарне рішення варто лишень вітати. Сьогодні для міста критично важливо мати зелені острівці, в яких городяни могли хоча б ненадовго сховатися від впливу мегаполісу.
Але чи все так добре насправді, як здається на папері? На території Києва вже є 190 об’єктів природо-заповідного фонду національного та місцевого значення, площею 20,1 тис. га, що становить 23,97% від загальної площі столиці.
Питання в іншому – в якому стані вони на сьогодні перебувають? Фінансування заповідників мізерне, а то й взагалі відсутнє. Окремі тримаються виключно на ентузіазмі співробітників, в більшості з них немає адміністрації або встановлених меж цих заповідних територій. Згадати хоча б регіональний ландшафтний парк “Дніпровські острови”, до якого входять всі 36 київських островів. Наразі, ними ніхто не займається. Або багатостраждальний Голосіївський національний природний парк, у якого, через відсутність чітко визначених меж, постійно “відкушують” значні ділянки його території.
На тлі такої ситуації вже зовсім цинічно виглядає рішення міської влади створити ще додаткові заповідники, які лише доповнять список безпритульних охоронюваних зон.
Чи не час міським чиновникам і депутатам Київради звернути увагу, в якому стані знаходяться вже існуючі заповідні території столиці? Спочатку потрібно привести в порядок, ті, що вже є, а лише потім створювати нові. Коли буде створена інфраструктура, що відповідає за заповідні території, налагоджена робота по догляду і охороні цих земель, тільки тоді можна рухатися далі. А плодити “заповідних безпритульних” , щоб приректи їх на виживання без належного забезпечення – це дорога в нікуди.
Потрібно проаналізувати ситуацію, створити єдиний фінансовий заповідний Фонд аби розподілити кошти на утримання існуючих заповідників, а тоді вже з’ясується, а чи потрібно нам збільшувати площу заповідних територій.
- У 2013 році був створений Державний Реєстр природно-заповідного фонду України – пояснює еколог Незалежного інтелектуального центру Сергій Корецький. Порядок його ведення доручено Мінекології, воно ж і повинно кожні п’ять років його оновлювати, на підставі отриманих даних від місцевих рад. Але, з нез’ясовних причин, оновлений варіант Реєстру в 2018 році так і не був опублікований. Що цікаво, всі заповідні території в Реєстрі розподіляються за територіальним принципом. Але Києва там чомусь немає … Столичні чиновники взагалі не подали в Мінекології дані про свій заповідний фонд. Напевно, приховують інформацію аби віддати території під будівництво або створення там передумов для особистих доходів .
Створюємо не знаємо що …
Список заповідників, що хочуть створити, значний. Разом 9 запропонованих об’єктів збільшать площу ПЗФ до 27,5% від загальної площі столиці. Але, що окрім самого “списку” є? Нічого! Ні детального плану облаштування, ні чітко зафіксованих меж, ні ресурсів на їх утримання . Замість “наукового” обґрунтування є лише “наукові” розмірковування та спроби знайти природну унікальність, або рідкісні рослини й тварини там, де їх немає. Тобто, жодної конкретики – лише припущення. Тому я й зацікавився перспективою збільшення переліку заповідних земель в столиці. Особливо здивувала пропозиція Київради про заповідні території на Осокорках. Зокрема, йдеться про створення ландшафтного заказника “Озеро Тягле” площею 137 га., на гідронамиві, що агресивно знищує природнє середовище.
Тішить, що київська влада нарешті звернула увагу на столичні озера. Зважаючи на те, що за останніх 20 років в Києві зникло понад 100 водойм – це досить добрі наміри. Але непокоїть, чи не криється, бува, за такими планами зовсім інша мета?
- Хочеться зробити акцент, що велика частина столичних водойм екстрено потребує допомоги. Тому викликає подив, чому з усієї кількості київських озер для заповідання було вибрано саме озеро Тягле – запитує провідний фахівець Спілки заповідних територій України Микола Грабенко. Адже це колишній піщаний кар’єр, з якого брали ґрунт для намиву Осокорків. Згодом цей котлован наповнився водою і перетворився в озеро. Там аномальні глибини. Воно штучно створене. У чому унікальність даного насипного ландшафту? І як можна порівнювати штучно створений водний об’єкт з природними столичними водоймами, що сьогодні гинуть, і до яких у чиновників, чомусь руки не доходять? Взагалі не зрозуміло, чому саме на озеро Тягле звернули увагу депутати Київради?
Відповідь тут проста – корупція і жадоба особистої наживи… Дуже жаль, що до такого критично важливого для столиці питання, як збереження природного середовища, керівництво підійшло зі споживацькими намірами. Бо в цьому рішенні чиновників Київради немає жодного натяку на унікальність територій . Ухвалюючи його чинна влада міста чомусь зовсім не хоче помічати, що ця техногенна територія не носить жодної екологічної цінності. За нинішнього столичного керівництва, відбулося повне злочинне злиття влади з окремими представниками будівельного бізнесу. Тут швидше, причиною неспокою чиновників є будівництво житлового масиву “Патріотика на озерах”. Тому й вигадуються різні причини аби витіснити звідси будівельну компанію, що їх не влаштовує. Хоча саме цей забудовник вперше взяв на себе екологічні зобов’язання й розробив проект з очистки озера й облаштування території навколо за “зеленими” критеріями. Обурює, що через впертість та свою меркантильність, нинішнє керівництво Києва може поставити хрест на озерах , що на Осокорках та остаточно перекреслити перспективу розвитку столиці.
Кільцевий порятунок
Згідно з детальним планом розвитку території, південний напрямок Києва визначено як перспективний для житлової забудови. Таке планування робилося з розрахунком, що в районі Осокорків має пройти шлях до нової кільцевої дороги від проспекту П. Григоренка до межі міста й області, де заплановано побудувати ще один шляхопровід через Дніпро. Адже для столиці, окрім створення “зелених острівців”, вкрай необхідно навести лад у транспортній інфраструктурі. Спорудження нової об’їзної дороги й ще одного шляхопроводу дозволить розвантажити мости від заторів і спростить переїзд киян з лівого берега столиці на правий.
Судячи з доступної інформації, ЖМ “Патріотика на озерах” був спроектований уже з врахуванням цих факторів. Через природнє розташування цей масив передбачається побудувати максимально наближеним до природного середовища. Недарма він визнаний першою “зеленою” забудовою в столичному містобудуванні. Спорудження “Патріотики на озерах” враховує й будівництво транспортних розв’язок та транспортного сполучення з майбутньою об’їзною дорогою.
І такий додатковий напрямок руху потрібен місту, як ковток чистого повітря. Але судячи з того, що нинішня владна верхівка Києва всіляко перешкоджає цьому будівництву, декларуючи про наміри зробити заповідними техногенні території, що не складають жодної цінності, то чиновники думають не про комфорт киян, а про те, як набити власні кишені. Керуючись лише власними інтересами, міська влада забуває й про долі понад 500 родин, які вже вклали свої, чи не останні кошти в майбутні квартири в цьому житловому комплексі.
- Через свою некомпетентність, а так само почуття вседозволеності, місцеві депутати та чиновники вважають, що вони мають право порушувати чинне законодавство. Їм “море по коліно” … – говорить юрист Артем Барановський.
Власне, щодо рішення Київради заповісти те, що не є і не може бути заповідним, – викликає не лише здивування, але й обурення. Коли вже нарешті навчаться чиновники перед тим, як приймати важливі для міста рішення, запитувати думку киян і отримувати необхідні обґрунтування вчених? Нажаль, чиновники живуть у світі своїх правил та власних потреб, нехтуючи інтересами громади.
У нас в місті до водних об’єктів ставлення чисто споживацьке, а іноді й злочинне. Їх труять виробничими і побутовими стоками, перетворюють береги в звалища побутового та будівельного сміття. Знущаються над ними як хочуть … Багато водойм, в прямому сенсі, вмирають і вимагають термінової допомоги. І мова зараз йде про унікальні природні озера Києва, а про штучно сформовані чи затоплені піщані кар’єри. Виникає питання, чому, влада столиці вирішила зберігати техногенні піски, зробивши заповідним занедбаний сміттєвий пустир. Якщо потрібно зберегти озеро, то для чого тоді на березі розміщати різні заклади із шашличними та наливайками? Це явно його не оздоровить. Як і не оздоровлять територію й місця, що призначені для активного відпочинку з усіма “перевагами” такого відпочинку.
Виходить, що заради свого збагачення міські чиновники хочуть вижати максимум за відведений термін їхнього владарювання. Схоже, що прикриваючись екологією, влада у рейдерський спосіб витісняє законного забудовника аби завести сюди “свого”. Єдине, що може обнадіювати інвесторів та киян у цій ситуації , що замовником цього будівництва ЖМ “Патріотика на озерах” виступає банк “Аркада”. Зважаючи на його історію, банк завжди виконує взяті на себе зобов’язання. І цього разу знайде можливості поставити на місце знахабнілих міських чиновників , аби припинити це свавілля. І Київ таки отримає “зелений” житловий мікрорайон та перспективу свого розвитку.
KV планирует и далее отслеживать данную тему и предоставить слово для комментария всем упомянутым в тексте лицам.
Олександр Чистяков, Голова Національної Екологічної Ради України
