Дискримінація й плутанина – так слід охарактеризувати законодавство щодо визначення терміну добових та розміру їхніх виплат за час відрядження.
Так, на вимогу ч. 2 ст. 121 КЗпП, роботодавець має виплачувати працівнику добові за час його перебування у відрядженні. Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу, до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день.
Як відомо, законом про держбюджет-2021 встановлено з 1 січня 2021 року мінімальну зарплату в розмірі 6000 гривень. Таким чином добові в 2021 році не повинні перевищувати 600 гривень.
Тут постають такі питання:
– чи заборонено сплачувати за відрядження добові у більшому розмірі?
– що буде, якщо добові будуть нараховані та виплачені в більшому розмірі?
Відповідь доволі однозначна – роботодавець може визначати розмір добових наскільки хоче більшими, але тоді з особи, що отримала ці збільшені добові, буде утримано податок з доходів фізосіб з суми, що є різницею між фактичними добовими та встановленим законом їх максимумом.
Важливо акцентувати ще на питання а чому неоподатковувані добові встановлені в розмірі 0,1% і чому саме від мінімальної зарплати? Як не дивно, жодного пояснення цьому законодавства не дає, але прямо наштовхує на думку, що добові – це оплата праці.
В той же час суми добових витрат для держслужбовців, а також інших працівників підприємств (установ, організацій), які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначає постанова Кабміну №98 від 2 лютого 2011 року.
Наразі ця сума для відряджень в межах України все ще складає аж 60 гривень (в десять разів менше ніж для небюджетних організацій). Встановлена постановою №98 сума добових є водночас і максимумом, і мінімумом для зазначеної категорії. І тут давно стоїть питання: чим викликана така дискримінація? Чи уряд таким чином просто демонструє свою зневагу до “бюджетників”?
Через таку плутанину виникає ще низка запитань:
-
яким може бути мінімальний розмір добових в небюджетній сфері?
-
чи може роботодавець визначити розмір добових у одну гривню?
-
чи має право працівник відмовитися від відрядження через “маленькі” добові?
-
чи може розмір добових мінятися протягом року, або в залежності від тривалості чи складності відрядження?
-
коли та яким документом має бути визначено розмір добових?
-
чи може бути встановлено розмір добових різним для “різних категорій” працівників?
Однак законодавство про працю не встановлює мінімальних розмірів добових.
Маємо таку позицію Мінсоцполітики: підприємства вправі самостійно встановлювати в колдоговорі форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів із дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами (ст. 15 закону “Про оплату праці”). Саме положення колдоговору встановлює гарантії, компенсації, пільги працівникам (ст. 13 КЗпП), зокрема, це стосується й гарантій при службових відрядженнях.
Зважаючи на те що норми про гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень є мінімальними, розмір добових не може бути нижчим, ніж установлено в додатку 1 до постанови №98.
Але чи є законним висновок Мінсоцу, чи це просто “думка в голос”, тобто – не обов’язкова рекомендація? Міністерство здається просто забуло, що госпрозрахункові підприємства вправі самостійно визначати особливості направлення у відрядження працівників і дозволені суми витрат, затверджуючи, як окремий документ або як додаток до колдоговору Положення про відрядження.
І ще раз підкреслимо – трудове законодавство не встановлює ані мінімального, ані максимального розміру добових.
Висновок – плутанина з “добовими” провокує службові зловживання, корупцію, “конвертизацію” та конфлікти в трудових колективах.
Саме тому давно назріло системне вирішення питання “добових”, як терміну (сутності), так і відповідного їх вартісного виміру. Наразі потребує врегулювання, що мають “компенсувати” добові – транспортні незручності чи харчування поза домом, чи виконання дій на користь роботодавця у позаробочий час, чи все це разом?
Переконані – добові мають визначатись, як оплата понаднормової праці, тобто, за кожну годину (за виключенням стандартного часу роботи) у відрядженні працівник має отримувати щонайменше подвійну оплату, бо кожну цю годину він на вимогу роботодавця понаднормово знаходиться там, де потрібно роботодавцю, і діє в його інтересах.
Читайте: Про забуте щастя та людський ресурс разом з людським капіталом
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
