Єврейські кладовища або, як їх називають у діаспорі, “Бейт Хаїм” (“Дім життя”) заслуговують на окрему увагу, як значуща частина культурної спадщини Київщини. Одне з таких поховань є у Фастові, по вулиці Олександра Цьопича. Тут досі можна знайти старі мацеви, є поховання Рабі Авраама а-Малаха, який зіграв важливу роль у житті міста. Колись містечко нагадувало справжній штетл і було майже наполовину заселено євреями. Що залишилось від цієї частини історії і про що розкаже “Дім життя” – у фоторепортажі KВ.
За інформацією асоціації єврейських організацій і громад України, на початку минулого століття, містечко мало неабияку єврейську діаспору. Щонайменше 7 заводів та фабрик були у власності тогочасних євреїв.
З п’яти цегельних заводів два були у власності міщан Волька Шварцера та Хаїма Мейзенберга. Завод з миловаріння належав Хаїму-Лейбе Ротному, медоварений — Менделю Найштуту, цукеркова фабрика — Іцку Островському, завод колісних олій — Овсею Хаєрецу, а сельтерської води — Арону Полонському.
Однак, мирне життя й успішний бізнес завершились після приходу “денікінців” – війська білогвардійського російського генерала Антона Денікіна.
Тоді, у вересні 1919 року, відбувся один з найбільших єврейських погромів того часу. Більше 600 євреїв було жорстоко вбито – жінок гвалтували, а дітей кидали у глибокі колодязі. Пізніше, у 1941, “справу денікінців” продовжили вже німецькі війська. Саме такі відомості написані на меморіалі, який можна знайти у центральній частині кладовища. Також, на пам’ятнику вигравіювано зображення поховання жертв погрому.
Від воріт
Не зважаючи на спроби окупантів викорінити єврейське життя з Фастова, кладовище досі працює. Найстаріше захоронення на ньому датується 1730 роком. Ворота зустрічають гостей великою вивіскою двома мовами – українською та на івриті.
Трохи далі основного входу, біля ще одних воріт з шестиконечною зіркою можна побачити повідомлення, що кладовищем опікуються й американські єврейські благодійні організації, які встановили огорожу навколо цвинтаря.
Перед початком історичної частини можна побачити ще один монумент присвячений жертвам фашистського терору. Меморіал встановлено на гроші родини Польських, а на гранітних плитах можна побачити списки загиблих.
Трохи правіше від меморіалу окремо стоїть півтонна мацева на бетонній плиті, що свідчить про її транспортування. Так і виявилось – надгробок знайшли тільки у 2021 році біля колишнього штабу Гестапо і повернули на кладовище. У 1941 році німці поклали фундамент будинку з єврейських надгробків, а цей, з невідомих причин, залишили неподалік будівництва.
“Текст на мацеві повідомляє, що тут “похований ребе Яків-Ісраель син Авраама, який помер 22 елуля 5689” (1 жовтня 1929, – О.Ш.)”, – інформує “Хадашот”, видання асоціації єврейських організацій і громад України.
У центрі кладовища знаходиться поховання двох цадиків – Рабі Шнеура-Залмана та Авраама а-Малаха. Поховання є місцем паломництва євреїв хасидів і датується 1777 роком, коли тут було поховано Рабі Авраама, який був проповідником у Фастові і жив досить аскетичним способом життя. Поряд спочиває його учень, Рабі Шнеур-Залман, який запам’ятався як засновник хасидизму.
Навколо охелю знаходиться найстаріша частина кладовища – багато поховань тут вже втратили імена своїх власників, а деякі зберегли їх на івриті. Частина надгробків мають форму “чоботя”, що зберігає в собі давню традицію єврейських поховань. Покійного не клали, а саджали у такі могили, при чому так, щоб ноги його були направлені у бік землі Ізраїля.
Деякі поховання мають більш звичний вигляд, однак, варто помітити, що жоден з старих надгробків не має портретів покійних. Пов’язано це з іудейськими релігійними традиціями, де не прийнято встановлювати портрети на похованнях. Однак, вже на відносно нових похованнях все-таки можна побачити портрети. Така ж ситуація і з квітами – взагалі, на старі поховання було прийнято приносити камінчики.
Далі по єдиній асфальтованій доріжці можна наблизитись до нової частини кладовища. Там розташовані поховання починаючи з 20 століття, більшість з яких мають наближений вигляд до класичних цвинтарів. Однак, серед них можна зустріти й традиційні поховання з табличками на івриті. Зокрема, ось таке поховання у вигляді дерева з обрізаними гілками. Такі поховання ми вже зустрічали на початку кладовища, справа від меморіалу жертвам Голокосту. Там можна знайти поховання 19-20 століття, однак, на левовій долі поховань вже неможливо ідентифікувати дату народження або смерті. Монумент у вигляді дерева з обрізаними гілками можуть символізувати смерть останнього чоловіка в родині, або вказувати на родини, в яких померли діти.
Такі кладовища несуть в собі неоціненну культурну спадщину й історію, яку необхідно опікувати й берегти. Зазвичай, їм віддають шану євреї зі всього світу, які жертвують гроші на благоустрій цвинтарів. Кожен з них несе свою болючу історію, однак, незважаючи на усі намагання викоренити єврейство, ці “Бейт Хаїм” і продовжують виконувати свою надважливу роль.
