Мрія кожного містянина
Що треба людині для комфортного проживання? Зручне житло з приємним краєвидом з вікна, плюс можливість купити все необхідне, сходити у кіно чи на концерт, вийти з родиною у кафе, пройтися алеєю парку, покататися на велосипеді чи побігати зранку для тонусу, розважити дитину… Бажано все це у пішій доступності, бо на корки вже терпець уривається. А якщо ще і робота недалеко, у своєму ж мікрорайоні, це взагалі життя вдалося. Ніби все це дрібниці, але погодьтеся, вони кардинально змінюють відчуття повноти життя, стабільності. Завдяки ним формується такий собі мікросвіт, острівець особистого комфорту у бурливому світі.
Журналісти видання “Апостроф” нещодавно дослідили це питання та визначили найбільш суттєві важелі для мешканців, зважаючи на які інвестори сучасних комерційних об’єктів та житлових комплексів створюють дійсно гарні соціально-інфраструктурні кластери, в яких продумано все до дрібниць. Такі вже є в Києві, і дедалі їх буде ще більше, сподіваються автори матеріалу.
Ще зі середньовіччя повелося так, що коли кількість мешканців навколо одного центру (ринку, замку, порту тощо) досягала певних показників, сам собою виникав новий центр навколо якогось нового центру тяжіння. В сучасному мегаполісі таких центрів – безліч, і ядрами таких центрів стають частіш за все такі багатофункціональні торгівельно-розважально-сервісно-офісні центри.
Лівий берег поки відстає від правого. Але і тут тенденції віщують покращення ситуації. Якщо величезний Sky Mall біля Троєщини досить віддалений від забудови і потребує доїзду, то мешканці Позняків та Осокорків оцінили всі плюси сусідства з River Mall. У цьому найбільшому на лівому березі ТРЦ з видом на Дніпро окрім мережі з понад 200 брендових магазинів є фуд-корт, комплексний кінотеатр, парк дитячих розваг, а поруч – впорядкований пляж.
Озеро чи болото?
Жителям дещо віддаленого Харківського масиву і пощастило, і не пощастило одночасно. Там поки що не сформувався такий центр тяжіння. Проте є озеро. Але наразі мешканцям від того озера, як то кажуть, ні холодно, ні гаряче.
Озеро Вирлиця – специфічне. Бо є природньо-рукотворним об’єктом. Як природній об’єкт на початку ХХ століття воно мало площу заледве 10 гектарів. Упродовж досить варварської експлуатації і видобутку піску озеро збільшилося у 10 разів. Але, на щастя, пережило. А переживати було що. Нікому колись не спало на думку, що тут буде густонаселений житловий масив. І на березі озера побудували Бортницьку станцію аерації – просто кажучи, відхоже місце багатомільйонного Києва і всіх околиць. До цього додали сміттєспалювальний завод Енергія. Ще на берегах якісь пункти збору вторинної сировини, звалища старих авто, майстерні.
Зараз Вирлиця – це такий занедбаний куток, навколо якого не погуляєш, в якому не поплаваєш. Тільки рибалки-екстремали туляться на зарослих очеретом багнистих берегах.
Ось так нині виглядає озеро Вирлиця:
Друге життя забутого озера
Однією з ініціатив, що розв’язала б цей клубок проблем, є проект будівництва на березі Вирлиці торгівельно-розважального центру.
На північному заболоченому березі озера, що прилягає до проспекту Бажана, ТзОВ “Мрія-Інвест” планує створити цілий комплекс, який буде включати в себе: рекреаційну зону зі всією необхідною інфраструктурою, зелені острівці природи, освітлену променаду з велодоріжками, обладнані місця для спортивної рибалки, сучасні спортивні майданчики, реабілітаційний центр для ветеранів АТО, паркінг, культурно-розважальний центр з кінотеатром, аквапарком, ресторанами та магазинами. Це б повністю задовольнило потреби мешканців житмасиву, а на додаток створило б 7-10 тисяч робочих місць.
Представник ТзОВ “Мрія-Інвест” Олександр Крупник на засіданні Екологічної комісії КМДА розповів про плани та перспективи проекту:
“Ми та наші партнери маємо бажання і можливість реалізувати проект благоустрою територій навколо озера Вирлиця, розчистити водну гладь озера та зберегти зелені острівці природи. Використання прилеглої території озера – не є комерційним проектом, а розглядається виключно як створення системи знайомства людини з природою, яка після благоустрою буде вільною та доступною для жителів та гостей столиці”.
Зокрема, проект інвестора передбачає насамперед благоустрій прилеглої території озера, зокрема берегоукріплення і захист від руйнування в наслідок підняття ґрунтових вод. Також за участі Інституту громадського здоров’я імені О. М. Марзєєва НАМНУ передбачаються заходи зі збереження природного мінерального складу озера, буде проведена очистка від водоростей-паразитів, очерету, запроваджений контроль за незаконними врізками для скиду дощових вод. Заплановано очищення дна акваторії, очистка озера від відходів, водної рослинності для збереження мінерального складу вод. По площі берегоукріплення будуть висаджені рослини, перелік яких має бути узгоджений з громадськістю.
Передбачений оптимальний графік очистки озера та підтримка Ph-рівня. На всій прилеглій території будуть розташовані сміттєві баки, введено контроль за вивезенням побутових відходів. Проектом передбачено берегоукріплення набережної, створення пляжного укосу з покриттям річковим піском, влаштування велосипедних доріжок, прогулянкових доріжок нал водою. Окремо планується передбачити місце для любителів рибалки, а також загальнодоступна пляжна зона для місцевих жителів. Запланована активна зона відпочинку складається з центральної площі та прогулянкових зон. Центральна частина – місце для розміщення фонтанів на воді та сухого фонтану, амфітеатр для виступу народних творчих колективів, проведення навчальних програм та майстер-класів.
Оскільки територія біля озера розташована уздовж Дніпровського екологічного коридору, то дане місце має значення для перелітних птахів (качки, гуси, кулики). Пропонується облаштувати відкриті місця для водно-болотяних птахів. А для людей створити окремі будиночки з біноклями огляду, щоб всі бажаючі могли спостерігати за перелітними птахами. По живим куточкам природи будуть проходи екскурсії з природознавства.
А ось таку перспективу пропонує ТзОВ “Мрія-Інвест”:
Заказник за парканом
І все б було непогано, якби навколо цього проекту не виник цілий конфлікт.
Група еко-активістів на чолі з молодими і амбіційними депутатами Київради висунули контрпроект, який передбачав би створення з озера Вирлиця заказника місцевого значення. Активізм зараз у моді, а екологічні гасла завжди приваблювали людей. Але ж треба, так би мовити, з головою.
Охорона природи – добра річ, і абсолютно всі погоджуються, що Вирлицю треба зберегти і захистити. Але чи допоможе в цьому такий формальний захист з боку держави? Ну, оголосять озеро заказником, огородять сіткою. Чи знайде місто гроші на його впорядкування та пристосування хоча б до просвітницьких та природоохоронних потреб? Ну зараз може знайде, а завтра? Дуже сумнівно. В результаті для озера і мешканців нічого не зміниться. Слушно написав у соцмережах один з місцевих мешканців:
“Проблема в тому, що за озером Вирлиця зараз фактично можна спостерігати лише з вікна. Купатися там не можна, берегової лінії практично немає, доріжок, щоб місцеві могли пробігтися ранком або пройтися ввечері, немає. Озером не можна користатися. Від слова – зовсім!.. Що я, як місцевий мешканець, хочу там бачити. Хочу – безпеку та комфорт! Щоб, як в інших великих містах світу, можна було об’єднати зелень та освітлення, рослини та лавочки, птахів та місця для дітей. У них же виходить. Ось і я так хочу! Мені байдуже, хто це зробить. Місто, депутати чи інвестори. Головне – щоб зробили. А не просто перейменували озеро у якийсь заказник”.
До речі, інформагентство ASPI провело опитування серед мешканців мікрорайону, і виявило, як вони бачать майбутнє озера. Серед пріоритетів виявилося ось що: почистити озеро та прибрати територію, провести роботи по благоустрою берегової лінії та території біля озера, провести зовнішнє освітлення та обладнати зони відпочинку, встановити лавочки, створити додаткові місця для розваг та комфортного відпочинку, облаштувати дитячі та спортивні майданчики, посадити більше дерев і облагородити зелену зону, додати водні розваги, відкрити поруч кафе та ресторани, відкрити кінотеатр та аквапарк.
До речі, до ідеї заказника з пересторогою ставиться і керівництво Київського метрополітену: там виступають не проти нього, а проти того, щоб залишити цю територію в діючому “материнському” виді. Адже, у першу чергу, наразі там конче необхідні роботи по берегоукріпленню.
Річ у тім, що біля цього озера-сироти побудували станцію метро Вирлиця. Але при будівництві робочі недостатньо врахували стан озера, через що метро на Вирлиці регулярно підтоплює. За словами заступника генерального директора “Київметробуд” Олега Борисова, “потрібно бути готовими, що скоро доведеться виділяти чималі фінансові кошти, щоб запобігти майбутньому затопленню”. Якщо озеро стане природоохоронною зоною, про будь-які заходи щодо зміцнення берегів та усунення загрози для метрополітену годі й думати!
Компроміс на благо міста
Отже, на разі громадськість поділилася. Одні твердять, що у майбутньому заказнику можливо прокласти екостежки, інформаційні стенди, поставити лавочки, провести освітлення, зробити обладнані виходи до води, обладнані пляжі, зробити вежі для спостереження за птахами. Щоправда, не пояснюють, звідки на все це візьмуться гроші. Але хочуть, щоб там не було капітального будівництва і нічого не загрожувало екосистемі озера.
Інші твердять, що це озеро нікому ніколи не було потрібно, і якщо реалізувати там проект ТРЦ, це буде дуже добре. Масив щільно забудований, і там немає жодного ТРЦ або інших розваг. На думку мешканців району, цей проект дасть поштовх для розвитку всієї околиці.
Окрім цього, жителі масиву отримають чудову рекреаційну зону, такий собі острівець природи серед кам’яних джунглів. Дуже показовий приклад – озера Позняки та Лебедине. Нещодавно там за будівництва нових житлових комплексів, озерам дали новий подих та, можна сказати, друге життя. Дитячі майданчики, зони барбекю, паркові зелені зони – усе це стало доступним тільки за допомогою благоустрою будівельних компаній.
Щодо світового досвіду, то журналісти одного з видань навели приклад Гамбургу. У цьому німецькому мегаполісі Гамбурзі є озера з мінімальної забудовою територій, наприклад, озеро Штадпарк в однойменному парку. Але є і повністю оточені будівлями озера, на кшталт Бінненальстер і Альстер, в безпосередній близькості від яких знаходяться універмаги, житлові будинки і різні соціальні та культурні об’єкти, такі, як Гамбурзька картинна галерея. Що свідчить скоріш не про те, чи можна будувати чи ні, а про те, що громада має дбати і про природу, і про комфорт мешканців у будь-якому випадку.