Хоча офіційно кризу між гілками влади Київської області подолано, назвати відносини сторін райдужними не можна. Чому не приймається регламент Київоблради, роками не голосується програма приватизації комунального майна, а багато депутатів поводяться вкрай мляво в інтерв’ю виданню КиевVласть розповів голова постійної комісії Київської обласної ради з питань регламенту, депутатської етики та взаємодії з правоохоронними органами Роман Титикало.
KV: Романе, скажіть, чому навколо регламенту Київської обласної ради стільки галасу і чому нову редакцію досі не прийнято?
Роман Титикало: Відповідно до чинного Закону України “Про місцеве самоврядування” (ч. 14 ст.46) передбачено, що регламент будь-якої обласної ради має бути прийнято не пізніше як на другій сесії. Регламент мав бути проголосований і розглянутий у 2015 році. Він був винесений, але так і не був проголосований – не було достатньої кількості голосів. Між тим, законом передбачено, що до моменту, поки не буде затверджено новий регламент, буде діяти той, що прийняли за часів попередньої каденції. Відсутність такого нормативного документу, який би регулював взаємовідносини в обласній раді, не відчувається взагалі.
Наразі прийняття регламенту розглядають у контексті політичної боротьби. А конструкція політичних сил у обласній раді сьогодні хитка і різнобарвна. Одні сили бажають втриматися на позиціях, інші розглядають шанс очолити раду.
KV: Хто напрацьовував зміни до проекту?
Роман Титикало: Він був розроблений робочою групою, до якої увійшли представники різних фракцій та юристи ради. Після того, як проект регламенту не був проголосований у 2015 році, у 2017-2018 була спроба повторити винесення проекту регламенту на розгляд. Я долучився до цього процесу, ми вдосконалили проект 2015 року з урахуванням змін у законах, потреб ради тощо.
KV: Чому у вересні 2017 через невнесення регламенту до порядку денного між депутатами зчинилася бійка, що там було такого принципового?
Роман Титикало: Представники “Солідарності” хотіли внести на розгляд проект регламенту зразка 2015 року, до якого не було внесено жодних змін. Просто винести, проголосувати і все. Після тієї бійки голова обласної ради сказала: якщо ви хочете регламент, давайте ми його допрацюємо, а потім винесено на сесію. Ми знову, за розпорядженням голови Київоблради, зібрали робочу групу, відпрацювали, допрацювали проект регламенту 2015 року і створили фінішний варіант, винесли на розгляд регламентної комісії, затвердили його. Двічі ми його вже його розглядали на регламентній комісії і двічі рекомендували голові обласної ради винести його на сесію. Отже, маємо готовий кінцевий документ, який поки не виноситься на сесію і тому досі не схвалений.
KV: Чим проект регламенту відрізняється від того, за яким рада працює нині і який залишився від попередників?
Роман Титикало: Є кардинальні новації, які передбачають антикорупційний контроль, процедуру попередження конфлікту інтересів. Також детально прописана процедура проведення засідань постійних комісій. Тобто усе існуюче було деталізовано, конкретизовано. Але принципова різниця, через яку, можливо, б’ються списи – наразі Законом “Про місцеве самоврядування” передбачено, що голова облради знімається простою більшістю голосів. До цього закон передбачав, що це рішення приймається двома третинами голосів. І якраз на цю норму про “дві третини” посилається нинішній регламент ради. Глобально ми розуміємо, що норма закону має вищу юридичну силу. Навіть якщо до старої версії регламенту не внесено таку норму, то буде діяти нормативний акт який має вищу юридичну силу – Закон, який це врегульовує.
Довідка KV. (Рішення Ради приймаються більшістю голосів депутатів від загального складу Ради, крім рішення про звільнення з посади голови Ради та обрання тимчасових контрольних комісій. Рішення про звільнення голови Ради з посади вважається прийнятим, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу Ради шляхом таємного голосування. – п.7 ст. 25 Регламенту Київської обласної ради).
(У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді та може бути звільнений з посади радою шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради. – абзац 1 ч.4 ст. 55 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.04.2014 р. N 1184-VII Закону “Про місцеве самоврядування”. Згідно цих змін, слова “якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради” виключено).
Політична криза обласної ради
KV: Які існують в раді антикорупційні важелі і що вони собою представляють?
Роман Титикало: Перш за все, ми передбачили та прописали процедуру заяви та повідомлення депутатами про наявний конфлікт інтересів. В Законі передбачено, що процедура має бути конкретизована на місцевому рівні. В регламенті ми визначили, що всі нормативні документи, які виноситимуться у сесійну залу, мають пройти антикорупційну перевірку. Тобто потрапити до регламентної комісії, яка перевірить документ на корупційні ризики – заточеність під певні інтереси, прописання монопольних процедур чи подібного.
KV: Тобто, регламентна комісія стає чи не найголовнішою в обласній раді? Адже без її висновку, виходить так, будь-який документ не виходить на розгляд на сесії?
Роман Титикало: Не стану казати, що найголовнішою. Але ми займаємо наступну позицію: рішення перед тим, як має бути винесеними на розгляд на сесії, мають пройти профільні комісії і отримати позитивні висновки. Саме це закріплено в проекті регламенту. Якщо подивитись судову практику, побачимо, що навіть відсутність позитивного висновку не позбавляє відповідне рішення ради легітимності. При великому бажанні навіть документ із негативним висновком комісії може потрапити до сесійної зали, депутати його розглянуть і приймуть своє рішення.
KV: На Вашу думку, які шанси цього проекту регламенту бути проголосованим у 2018 році?
Роман Титикало: Маю сумніви. Адже обласна рада не затвердила графік проведення сесій, тому коли буде наступне сесійне засідання – невідомо, вони не скликаються, не проводяться. Підозрюю, що в цілому таких засідань буде небагато. Як і шансів внести питання прийняття регламенту. Але якщо буде політична воля певних сил, то це може статися. Глобально якщо казати, мій прогноз негативний.
KV: Чому сесії збираються хаотично? Це небажання працювати чи політична криза?
Роман Титикало: Вважаю, що політична криза серед політичних кіл Київської області. Минулого разу ми терміново збирали позачергову сесію, позбирали всі питання, більшість з яких мала бути розглянута у тому числі на черговій сесії. У цьому році скликано всього дві сесії: першу зібрали у день снігопаду, через який депутати не могли доїхати вчасно, а другу – 27 квітня, на якій затвердили зміни до обласного бюджету. Більше сесії не збираються. Я в цьому бачу політичну кризу і боротьбу за владу.
KV: Чи є юридичні важелі по розпуску ради?
Роман Титикало: В Законі написано, що обласна рада має збиратися на сесію не рідше, ніж один раз на квартал. Скоріше всього, це буде відбуватися у форматі позачергових сесій. Більш того, підозрюю, що голова обласної ради не допустить формальних підстав для розпуску ради. Не думаю, що принаймні до президентських виборів взагалі знайдуться такі підстави.
KV: Чому сесію 27 квітня було скликано? Компроміс, питання виживання демонстрація сили провладної депутатської групи “Єднання”?
Роман Титикало: Коли збираються троє, кожен приходить зі своїм. У даному випадку більшість також прийшла захистити суто свої інтереси. Утім, була й частина, яка прийшла тоді на засідання не з політичних цілей, а тому, що були зацікавлені проголосовувати за бюджет, за програму капітального будівництва і за те, щоб виборці на їх округах отримали школи, дитсадки і тому подібне.
KV: Тобто комерційний розрахунок певний?
Роман Титикало: Скоріш, електоральний. Поспілкувавшись із частиною цієї групи, я зрозумів, що їх мотиви – не переформатування облради чи зміна керівництва області. Їх мотиви – прикладні, конкурентні. Навіть в цій групі набрати певну кількість людей для політичних рішень не факт, що вдасться.
KV: Що Ви сказали своїм колегам по фракції “Самопоміч”, які увійшли до групи “Єднання”? Вони стверджують, що до цієї групи їх офіційно кооптували?
Роман Титикало: Я не був на тому засіданні фракції, де це вирішувалося. Питання було винесено з голосу і прийнято. Коли це сталося, я шуткував із колегами: “А чого ж ви мене не запросили?”
KV: А вас запрошували до групи?
Роман Титикало: Ні. Бо знають мою, скажімо так, категоричність.
Регламентна комісія і депутатська етика
KV: Чи на часі питання етики серед депутатів?
Роман Титикало: Питання етики мене переймає дуже давно. Я – адвокат із 10-річним стажем, 5 років пропрацював членом дисциплінарної палати Київської міської колегії адвокатів. Ми регулярно розглядали скарги на адвокатів, розбиралися з питаннями неетичної поведінки. У випадку з адвокатами, за вчинки неетичного характеру для них передбачено чітку відповідальність. Створено відповідний орган, що складається із адвокатів, який ухвалює рішення – чи то буде попередження, чи призупинення, чи взагалі позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Закон “Про місцеве самоврядування” і Закон “Про статус депутата місцевих рад” передбачили як такий обов’язок дотримання етичних правил в поведінці. Але в жодному нормативному документі не передбачено відповідальності за порушення правил поведінки депутатом місцевої ради і супровідний механізм прийняття рішення – чи то ЦВК, чи то регламентної комісією, чи обласною виборчою. Наприклад, зібралася б комісія і вирішила, що наш колега погано себе повів – і що далі , на даний час нічого крім суспільного нарікання. Єдиним методом позбавлення такого колеги депутатського мандату – рішення виборців, тобто процедура відкликання. Іншої не передбачено.
KV: Прецеденти є по державі, але немає на Київщині.
Роман Титикало: На Київщині є прецеденти відкликання депутатів місцевих рад – відкликали депутата в Коцюбинському (мова йде, імовірно, про депутата Коцюбинської сільради Віктора Анісімова, якого підозрюють у насильницьких діях стосовно його дружини – прим. KV). І ще в невеличких населених пунктах. За Київською обласною радою таких прецедентів немає. БПП намагалися, наприклад, провести процедуру відкликання депутатів В’ячеслава Соболєва та Романа Симутіна, збирали підписи, але не довели це до кінця. Можливо, ці всі документи досі знаходяться в обласній виборчій комісії.
KV: Стосовно неучасті депутатів у роботі Київської обласної ради, чи є прецеденти, коли за скаргою голови комісії застосовувалися санкції до депутатів-“прогульників”?
Роман Титикало: Як я вже згадував, в Законі “Про місцеве самоврядування” вказано, що якщо депутат пропустив більше половини засідань сесії і постійних комісій, його може бути відкликано. Знов-таки, народна ініціатива.
KV: А позбавити такого депутата членства в комісії можливо?
Роман Титикало: Це не передбачено жодним з нормативних документів. Лише процедура відкликання.
KV: Тоді ми бачимо, що депутат, користуючись цією нормою, або навіть двійко таких депутатів, можуть зривати комісію, бо без них немає кворуму?
Роман Титикало: Легко. Наприклад, не пам’ятаю, коли востаннє бачив на засіданнях комісії депутата Лева Парцхаладзе (голова фракції БПП “Солідарність”). Лев Ревазович свого часу дуже переймався питанням роботи регламентної комісії, тож попросився приєднатися до її складу. Але його немає. Ми навіть писали листи до Міністерства [регіонального розвитку], таким чином запрошуючи його до наших засідань.
Депутатські звернення та запити. Ігнорування засідань регламентної комісії
KV: Поговоримо про активність депутатів ради. Чи пишуть вони у позасесійний період депутатські звернення та запити? Чи вміють вони їх складати і чи користуються взагалі таким інструментом?
Роман Титикало: Після того, як мене обрали депутатом Київської обласної ради та головою профільної комісії, я з метою підняття рівня знань (та після того, як до мене звернулися кілька депутатів, із розмови з якими мені стало очевидно, що не вміють вони користуватися цими механізмами) проводив семінар серед депутатів на тему користування такими інструментами. На семінар прийшло три чи чотири помічники депутатів, послухали і пішли. Я навіть розсилав депутатам зразки цих депутатських звернень. Але справа в тім, що глобально кожен депутат сам пише відповідні звернення і їх складає у себе в приймальні в теку… Ми проводили у себе у фракції дослід: кожен депутат централізовано мав дати місячний звіт і повідомити про виконану роботу. На моє відчуття, багато депутатів за свою каденцію написали одиниці таких звернень, а депутатських запитів на сесію взагалі не готували. Постає питання належного виконання своїх обов’язків та представництва інтересів своїх виборців.
KV: А можливо, не пишуть, бо не хочуть отримувати відписки з облдержадміністрації та інших гілок виконавчої влади?
Роман Титикало: Звісно, багато відписок, але є й багато більш-менш розумних відповідей. Я регулярно пишу звернення, по декілька на тиждень, і результат є. У депутата є багато інструментів: звернення, особистий прийом, запит на сесії, звернення через комісії… Будь-яке питання колег, які їх турбують, ми розглядаємо на комісіях, запрошуємо депутатів, аби звертатися від імені комісії, викликаємо посадовців. В мене було кілька випадків, коли останні не давали чіткої відповіді – тоді ми приходили до посадовця на прийом разом із виборцями, чоловік, скажімо, 30, і той вже змушений був зглянутися. В кожному випадку треба діяти, виходячи з конкретних обставин.
KV: Ви як голова комісії задоволені рівнем представництва запрошуваних представників виконавчої влади та силових органів?
Роман Титикало: На минулому засіданні розглядали звіт прокурора і звіт начальника поліції області. Останній доповідав особисто з приводу ситуації. Прокуратура області навпаки ігнорує обласну раду і не з’являється на наші засідання. А з адміністрацією (КОДА) влаштовує спільні рейди. На початковому етапі своєї каденції прокурор особисто приходив до нас на комісію. Можливо, це викликано тим, що прокуратура анонсує складання протоколів про адмінправопорушення відносно деяких депутатів і потім не доводить їх до кінця…
KV: Що буде розглядатися на найближчому засіданні комісії?
Роман Титикало: Є певні звіти щодо програм, декілька звернень з приводу “гарячих” точок. Одне з останніх звернень стосується Бучі, яка намагається приєднати до себе села Бородянського району. Скарги з обох сторін: як від депутатів цих сіл, так і від депутата Київської обласної ради Сергія Федорченка, що обраний від Бородянського округу.
KV: Що у Ваших силах зробити тут?
Роман Титикало: Зазвичай наші висновки носять рекомендаційний характер, але мають певний вплив. У даному випадку скарги щодо процедури проведення об’єднання територіальних громад. Ми детально розібрали ситуацію, встановили порушення, їх описали і дали висновки. З одного боку, їх можна проігнорувати, з іншого ж – це рішення про об’єднання ітиме далі, до обласної адміністрації, до ЦВК, можливо, до суду.
По багатьом конфліктам, які виникають в Київській області, стається, як у ситуації із Софіївською Борщагівкою: там спочатку люди до нас скаржаться, потім приходили дякувати за те, що після наших звернень до ГАСКу та інших органів, державні органи відреагували. Там ситуація крутилася навколо забудови кварталу на місці лісу. 2 га цього лісу віддали сільському голові, а він цю ділянку продав забудовнику.
KV: Оскільки діяльність комісії вважається такою, що є на громадських засадах, чи отримує апарат комісії зарплатню?
Роман Титикало: У нас є апарат обласної ради, який знаходиться на зарплаті, у ньому є декілька працівників, які допомагають нам готувати висновки. Якщо питання потребує юридичного аналізу, то я як голова комісії долучаюся і намагаюся прописати і обґрунтувати це питання.
Чотири проблеми Київщини: невиборність, агломерація, здоров’я та екологія
KV: Які, на Вашу точку зору, є найбільш болючі, кричущі проблеми Київщини, які не мають шансу бути вирішеними найближчим часом?
Роман Титикало: Коли я не був депутатом обласної ради, я не розумів проблематику місцевого самоврядування. Є дуже серйозний дисонанс в системі управління. Проблему, яку ми маємо, закладено на рівні Конституції. Отже, є державна адміністрація. Голова адміністрації призначається Президентом. Раніше це була певна процедура – конкурсна у тому числі. Конкурсну процедуру після розуміння, кого хочуть “штовхати” на ці місця, відмінили. Більш того, відмінили і правило, за яким депутат не може бути головою адміністрації.
На сьогодні маємо президентську вертикаль: Президент призначає голів обласних, районних адміністрацій. А це виконавчий орган, який все робить своїми руками: керує процесом, призначає керівників, викликає керівників правоохоронних і силових органів тощо. З іншого боку, область насичена великою кількістю депутатів. Якщо подивитися на повноваження обласних, районних рад, то це виключно питання, які “спускає” обласна державна адміністрація, і депутати можуть лише надати свої пропозиції, дотиснути і задовольнити потреби своїх округів. До реалізації депутати не мають відношення. Люди, які керують адміністраціями і є державними людьми, але вони тимчасові. Кому служитиме голова адміністрації? Тому, хто його призначив. А по великому рахунку він має доглядати та слідкувати за інтересами людей, які б мали його обирати. Але не люди його обирають.
Що стосується обласних рад, при них має бути виконком і все. Районні ради мають бути ліквідовані. Вони не несуть сенсу, тим більше в умовах децентралізації.
KV: Тобто дисонанс гілок влади. Які ще дві проблеми?
Роман Титикало: Немає співпраці області та Києва. У Київщини порівняно з іншими областями цікавий статус – відсутність обласного центру. І багато людей їдуть працювати до Києва. Якщо ми проаналізуємо ситуацію навколо Києва – це колосальна забудова, яка спрямована на столицю. Фактично, відбувається розвиток області навколо столиці, і доволі хаотично. Коли говорили про затвердження детальних планів території (ДПТ) у місті Києві, то вони не корелюються із забудовами навколо міста. Коли їдеш кільцевою дорогою, ліворуч у тебе Київська Борщагівка, праворуч – Софіївська та Петропавлівська Борщагівка Київської області. Кільцева дорога стає межею міста Київ і області. Нонсенс. Поліцейські переганяють машини з одного боку “межі” на інший, аби не розслідувати ДТП.
В Київській області немає центру, і розвивається вона без врахування Києва, як пристолична зона. Якщо її відокремити, то побачимо, що великих міст майже не лишилося в області. Лише невеликі населені пункти, які мають відносну самостійність. Якщо брати Славутич, скажімо, то адміністративно він на Київщині – але він сюди затягнутий штучно – а ментально він на Чернігівщині. Люди там працюють із Чернігвщини. Він відірваний від Київської області. Як висновок, маємо агломераційну проблему: розвиток пристоличної зони без врахування розвитку міста Києва. Наразі вже розроблено проект закону про агломерацію, депутати від нашої партії його підтримують.
KV: І третя проблема?
Роман Титикало: Є декілька системних проблем. Стан охорони здоров’я в області – центральні та обласні лікарні знаходяться в місті Києві, а обласні населені пункти відчувають нестачу медзакладів. Питання екології – в області фактично захоронюються відходи Києва. Знову-таки, ці питання стикаються з питанням необхідності створення агломерації.
Врятований губернатор. Приватизація без розбору
KV: Як відбувається Ваш переможний поступ стосовно позбавлення депутатського мандату губернатора Київщини Олександра Горгана?
Роман Титикало: Верховна Рада внесла зміни до Закону, за яким голова ОДА не має права поєднувати посаду із депутатством. А я у своїй ініціативі якраз посилався на цю норму. Тобто Рада і конкурсність скасувала, і це обмеження.
KV: Губернатор не телефонував Вам із коментарем типу “Що ж ти таке почав”?
Роман Титикало: Я коли починав цей процес, то викликав голову адміністрації на комісію, то він тоді відповів: “Давайте усе буде по закону. Хай розбереться суд або державні органи”. Я ж звернувся до ЦВК, там сказали, що роз’яснень з таких питань не дають, цим займається відповідний комітет Верховної Ради згідно його положення. Ми отримали відповідь від профільного комітету Верховної Ради, де зазначалося, що таке суміщення посад не є можливим. Я направив звернення до Горгана із проханням скласти повноваження. Через деякий часа Рада проголосувала за ці зміни і фактично врятувала його.
KV: Чому не йде приватизаційна програма на Київщині?
Роман Титикало: Я декілька разів виступав проти програми, яка існує і яка виносилася тричі на сесію. На голосуванні вона не добирала один-два голоси. Вважаю, що багато депутатів дослухалися до моєї категоричної позиції. Інакше програму би затвердили. Який її недолік? Приватизація усіх без винятку об’єктів комунальної власності. Має бути системний підхід: збирається депутатський корпус, розбирається із кожним з об’єктів, визначає, чи об’єкт потрібний громаді і чи має він зберігатися і використовуватися. Повинно бути обгрунтування.
KV: Чи існує якийсь механізм приватизації: конкурс, аукціон?
Роман Титикало: Наша фракція внесла правку до Положення, згідно якої продаж та передача комунальних об’єктів в оренду здійснюється за механізмом аукціону.
KV: Хто розробляв даний механізм?
Роман Титикало: Він існує у Положенні про оренду майна, але не реалізується, бо немає переліку через те, що депутати та голова обласної ради не організували процес вибору об’єктів. Взагалі цього майна не так багато в області лишилося, тому влаштовувати там “дерибан” за цікаві об’єкти є зайвим.
Малі ради у великій політиці
KV: Чи мають місцеві ради на своїх сесіях розглядати політичні питання? Адже коли, наприклад, районна рада рекомендує МЗС як чинити, це виглядає кумедно?
Роман Титикало: Я вважаю, що державницька політика має йти “знизу”. Згадаймо період Революції Гідності, коли обласні ради голосували і закликали до розгляду питань, пов’язаних з урегулюванням конфлікту. Чи було це доречним? Мабуть, що так, бо це начебто політичне питання турбувало суспільство. Чи є доречним питання типу “удосконалення механізму імпічменту”? Як на мене, є такі питання, які турбують наших виборців, з якими якщо поспілкуватися, то розумієш, що цікавлять їх якраз загальноукраїнські питання. А ми, як депутати, мали б на них реагувати, висловлювати свою позицію. Але має бути в усьому здорова логіка.
KV: Але ж прецедентів, коли звернення тих райрад чи Київоблради спрацювали, не було. Це суто політична декларація, “хвиля”.
Роман Титикало: “Хвиля”. Але знову-таки: коли більшість обласних рад у той час виступили із засудженням діяльності президента Януковича, то стало зрозуміло: суспільство нагнітається, питання мало резонанс.
KV: Тим не менш, це інструмент політичної боротьби. Чи має він бути на місцевому рівні?
Роман Титикало: Якщо знизу не буде посилів для державницької політики, то навіщо нам тоді місцеве самоврядування? Тому має бути. Місцеве самоврядування не лише для того, щоб вирішувати місцеві питання, але й загальнополітичні. Хоча, на жаль, такі питання часто носять декларативний характер.
Питання в іншому. От звідки взялися депутати обласної ради? Ми в законі про вибори передбачили їх вибори на політичній основі. Коли законодавець заклав вибори до обласних рад на політичній основі – все, так і стається. У селах самовисуванці, вони рідко голосують за політичні питання, тому що він безпосередньо відповідає перед своїми людьми, що його обрали. А ми, закладаючи систему місцевого самоврядування на політичній основі, і призвели до політичних заяв. Утім, міста-мільйонники, може, і мають бути “політичними”, але місцеве самоврядування в громадах має складатися із депутатів-самовисуванців, обраних не з політичних принципів – як на мене.
Фото: Facebook Романа Титикала
