У столиці триває скандал навколо можливого знищення старовинної будівлі – колишніх лазень купця Михайла Бубнова на вул. Набережно-Хрещатицькій (орієнтовно 1822 року побудови). Власник цієї нерухомості – ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД”, що входить до орбіти відомих бізнесменів та експосадовців Володимира Дробота та Ігоря Плачкова (на колажі праворуч та ліворуч відповідно) – намагається скасувати її охоронний статус, наданий мерією Києва у 2023 році. У компанії зазначають, що КМДА порушила процедуру внесення будівлі до Переліку об’єктів культурної спадщини міста, що споруда немає історичної цінності, а через дії чиновників власник не може використовувати її так, як хоче – реконструювати чи то під діловий центр, чи під апарт-готель. Перший раунд судового спору виграла мерія, у чому їй допомогла прокуратура. Остання також наразі судиться з цією ТОВкою, щоб змусити її укласти охоронний договір на будівлю та повернути цю споруду до “попереднього” вигляду. При цьому раніше розпочате Нацполіцією слідство за фактом можливих порушень при демонтажі даху даного об’єкта заглохло – жоден з можливих фігурантів навіть не отримав підозру.
Як стало відомо КВ, 21 квітня 2025 року Київський окружний адмінсуд (КОАС) відмовив ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” у задоволенні позову до Департаменту охорони культурної спадщини Київської міськдержадміністрації (КМДА) щодо скасування охоронного статусу старовинної будівлі лазень купця Михайла Бубнова на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13 (Подільський район).
Столичний адвокат і правозахисник Олександр Дядюк, який є третьою особою у цій справі на боці столичної мерії, на своїй сторінці у Facebook відзначив важливість такого судового вердикту. Але, за його словами, власник будівлі, найімовірніше, ще ініціюватиме оскарження програшного для себе рішення суду в апеляційній інстанції, а надалі, можливо, й у касаційній.
“Я вітаю всіх киян, в першу чергу активну громадськість, з цією перемогою. Правда нам усім ще доведеться захистити це рішення. Але, я думаю, суспільний розголос і увага до цієї справи не дасть “порєшать” тим, хто вже має плани знести цю будівлю і втулити черговий новобуд. Принаймні, я зі свого боку зроблю все можливе, щоб цього не допустити”, – зазначив Дядюк.
Як все розвивалося
Ще у жовтні 2008 року ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” стало власником нежилого будинку на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13 (літ. Б), який було збудовано орієнтовно у 1822 року (є окремі дані, що свідчать про більш ранній період побудови). Площа цього нерухомого майна, яке “на папері” є спортзалом, у різних документах, наданих компанією служителям Феміди під час судових спорів, відрізняється. Так, у свідоцтві на право власності було зазначено площу 483,6 кв.м., а у витязі з реєстру речових прав на нерухоме майно – 510,6 кв.м.
Близько трьох років тому ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” почало збирати погодження на проведення робіт за вказаною адресою, зокрема: дозвіл на “проведення земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць”, дозвіл на виконання будівельних робіт, містобудівні умови та обмеження на проєктування “реконструкції з надбудовою у вигляді будівлі для обладнання ділового центру із закладом громадського харчування”, довідка-погодження Інституту археології Національної академії наук (НАН) України тощо (усі ці документи КВ не вдалося знайти у відкритому доступі).
А вже у серпні-вересні 2023-го столичні активісти почали бити на сполох з приводу можливого знищення будівлі. Так, пам’яткоохоронець Дмитро Перов тоді повідомляв, що будівельники демонтували частину даху споруди”, що її планують повністю знести і що на місці даної будівлі планується спорудження семиповерхового апарт-готелю.
Будівля станом на вересень 2023-го (фото з відкритих джерел)
На фоні такого резонансу 14 серпня 2023 року Подільське управління Нацполіції Києва відкрило кримінальне провадження №42023102070000207 за фактами ймовірних “умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини” (ч.2 ст. 298 Кримінального кодексу (КК) України) і “самоправства” (ст. 356 КК України). І тоді правоохоронці, серед іншого, офіційно зафіксували факт “часткового розбору даху”.
При цьому, у Нацполіції із посиланням на активістів стверджували, що забудовники не отримали погодження різних органів, у т.ч. – “Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій”, хоча повинні були це зробити, адже будівля знаходиться відразу в декількох охоронних зонах. Йдеться про територію Історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», межі Центрального історичного ареалу Києва, територію пам`ятки історії та ландшафту «Історичний ландшафт Київський гір та долини р. Дніпро», межі пам`ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу. Поділ (в межах вулиць Набережно-Хрещатицької, Введенської, Кирилівської, урочища Гончари-Кожум’яки) ІХ-ХVІІІ століття» та охоронну зону пам`ятки архітектури та містобудування, науки і техніки Комплекс Центральної електричної станції.
Щоб зупинити на час слідства будівельні роботи, правоохоронці навіть намагалися через суд накласти арешт на земельну ділянку під вказаною будівлею (кадастровий номер – 8000000000:85:371:0017, площею 0,38 га), але успіхів не мали – 8 вересня 2023-го Подільський районний суд відмовив їм у задоволенні такого клопотання. А надалі це слідство, схоже, і зовсім “заглохло” – остання судова ухвала по ньому датована 1 квітня 2024 року.
Скріншот судової ухвали по цьому слідству від 8 вересня 2023 року
Разом з тим, 22 вересня 2023 року Департамент охорони культурної спадщини КМДА своїм наказом №53 заніс Будівлю лазень купця Михайла Бубнова до Переліку об’єктів культурної спадщини Києва. У документі зазначалося, що ця споруда зберегла свою автентичність та відображає розвиток київської архітектури ХІХ століття – зокрема, з огляду на композиційне, стилістичне, архітектурно-пластичне та декоративне вирішення фасадів у стилі пізнього класицизму. При цьому, уточнювалося, що об’єкт “репрезентує творчість відомого архітектора Олександра Хойнацького” і є “рідкісним прикладом споруд, функціональним призначенням яких були міські лазні”. Крім того, у наказі стверджувалося, що будівля має історичну цінність, адже у 1894–1902 роках у ній розміщувалась єврейська молитовня.
Уже через кілька днів, 23 вересня, у соцмережах і медіа повідомлялося, що з цієї будівлі знову почали знімати дах, але невдовзі, схоже, роботи знову були “поставлені на паузу”. А через тиждень, 29 вересня, Департамент охорони культурної спадщини КМДА направив до ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” повідомлення про необхідність укласти у місячний строк з дня отримання повідомлення охоронного договору на об’єкт культурної спадщини.
Надалі, 13 грудня 2023-го, Департамент охорони культурної спадщини КМДА направив лист до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо вирішення питання занесення низки історичних будівель, у т.ч. лазень купця Михайла Бубнова, до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. 1 лютого 2024 року Мінкульт повернув лист із супровідними документами чиновникам столичної мерії на доопрацювання. У тому ж місяці департамент повторно направив облікову документацію на вказану будівлю до міністерства. Але станом на сьогодні, схоже, вона так і не була включена до згаданого реєстру.
А вже у квітні минулого року ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” звернулося до КОАС із позовом щодо визнання протиправним і скасування наказу Департаменту охорони культурної спадщини КМДА №53 від 22 вересня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог у компанії, зокрема, зазначали, що вказаний документ було прийнято “всупереч положень чинного законодавства, і він порушує права позивача на мирне володіння майном”. Серед іншого, йдеться про те, що, на думку юристів “Корпоративних рішень ЛТД”, рішення про занесення об’єкта культурної спадщини до відповідного переліку мало бути ухвалено шляхом видачі розпорядження голови КМДА. Також у компанії вказують на те, що спірний наказ порушує її право власності та встановлює для її майна додаткові обмеження – вочевидь, йдеться про обмеження щодо проведення різних робіт на об єктів культурної спадщини. В ТОВці наголосили на тому, що на момент отримання будівлі у власність, вона не мала статусу об’єкта культурної спадщини, і надалі компанія отримала усі необхідні дозвільні документи на здійснення її реконструкції.
Також у ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” повідомили суду, що в результаті проведених за ініціативою компанії обстежень було встановлено, що ця будівля піддавалася численним перебудовам, конструктивним змінам, руйнуванням та відновленням сучасними матеріалами під час та після революції, двох війн, а також має основні конструктивні елементи, які виконано у радянський період, через що вона “втратила автентичність, культурну цінність, матеріально-технічну структуру та об’ємно-просторову композицію в історичних параметрах”. У зв’язку з цим, на переконання представників компанії-позивача, твердження про цінність будівлі “ґрунтується лише на припущеннях”. Серед іншого, у ТОВці вказали на те, що історична довідка по цій будівлі, на підставі якої було прийнято оскаржуваний наказ, не містить даних архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань.
У Департамент охорони культурної спадщини КМДА, який у цій справі є відповідачем, виступили проти задоволення таких вимог. Чиновники зазначили, що саме вони вносять будівлі до Переліку об’єктів культурної спадщини столиці, адже такі повноваження їхньому департаменту були делеговані міським головою. Також у профільному департаменті КМДА наголосили, що історична довідка насправді містить дані історико-архівних та бібліографічних досліджень, що відображено в переліку джерел та літератури, які базуються на історико-архівних документах.
Позицію чиновників підтримали і в Київській міській прокуратурі, яка долучилася до цієї справи в якості третьої особи на боці відповідача. Серед іншого, правоохоронці вказали на те, що “зазначені позивачем недоліки історичної довідки та матеріалів фотофіксації є формальними по своїй суті та не вплинули б на можливість набуття будівлею статусу щойно виявленого об’єкта культурної спадщини та правильність прийнятого Департаментом охорони культурної спадщини КМДА рішення по суті”.
Як зазначалося вище, врешті-решт КОАС підтримав позицію профільного департаменту КМДА і прокуратури. Зокрема, суддя Інна Скрипка зазначила, що питання відповідності чи невідповідності вказаної будівлі критеріям автентичності має бути встановлено на стадії занесення об’єкта культурної спадщини до держреєстру нерухомих пам’яток України. Тобто, наразі це робити зарано, адже об’єкт внесений лише до столичного Переліку культурної спадщини.
Також у суді зазначили, що надання вищевказаній будівлі статусу щойно виявленого об’єкта культурної спадщини не пов’язане з позбавленням ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” права власності на нього, а лише стосується обмеження видів робіт, які можуть проводитися на такому об’єкті. Крім того, суддя зауважила, що у вказаній компанії, купуючи об’єкт нерухомості у зоні Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», Центральному історичному ареалі міста і в археологічній охоронній зоні, могли б допустити потенційну ймовірність постановки питання про надання відповідній будівлі статусу об’єкта культурної спадщини.
Крім того, у квітні 2024-го Подільська окружна прокуратура направила до КОАС позов щодо зобов’язання ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” укласти з Департаментом охорони культурної спадщини КМДА охоронний договір на Будівлю лазень купця Михайла Бубнова. Крім того, правоохоронці висунули вимогу привести об’єкт “шляхом здійснення невідкладних протиаварійних, консерваційних та реставраційних робіт”. Так, у прокуратурі зазначили, що власник цієї споруди “фактично позбавляє об’єкт культурної спадщини гарантій захисту, передбачених пам’яткоохоронним законодавством”. Крім того, у прокуратурі повідомили, що на “даний час будинок перебуває в аварійному стані, а власник здійснює демонтаж даху”.
Наразі ця справа ще не розглянута по суті – найближче засідання заплановане на 20 травня 2025 року.
Про фігурантів і “охоронну” діяльність КМДА
За даними аналітичної системи Youcontrol, ТОВ “Корпоративні рішення ЛТД” (до 2016 року – ПрАТ “Центр корпоративних рішень”) було зареєстроване у Києві в липні 2003 року. Наразі його засновникам зазначено ТОВ “Енвіл” і ТОВ “Велес”, а також мешканця столиці Олексія Брусова, який також є керівником даної компанії. Її кінцевим бенефіціаром зазначено киянина Володимира Дробота.
У системі Youcontrol зазначається, що “Корпоративні рішення ЛТД” входить до групи компаній родини Дробот і має зв’язок із групою компаній Івана Плачкова (через ТОВ “Велес”). Перша група об’єднує близько трьох десятків суб’єктів господарювання, зайнятих у сфері будівництва та фінансовій сфері (“Айбокс банк”). Ключовими особами даної групи є брати Володимир (депутат Київради VI скликання від “БЮТ”) і Анатолій Дроботи. Нагадаємо, компанії з їхньої орбіти неодноразово фігурували в різних скандалах, зокрема – навколо житлової забудови набережної Русанівської протоки в Києві, проти якої виступали місцеві мешканці.
У свою чергу до “групи Івана Плачкова” також входить близько трьох десятків компаній, які працюють в сферах ремонту і обслуговуванням машин промислового призначення, будівництва, виноробства, страхування, туризму тощо. Ключова особа даної групи – двічі депутат Київради (у 1998–2000 та 2002–2006 роках), екс-міністр палива та енергетики України (1999 рік, а також 2005-2006 роки), екс-голова Одеської облдержадміністрації (2006-2007 роки) і ексзаступник керівника Державного управління справами (2008-2010 роки) Іван Плачков.
До слова, вищезгаданий Олексій Брусов, який, схоже, є бізнес-партнером Плачкова, свого часу був співвласником скандально відомого ТОВ “Дніпро-2002”. Саме цій компанії належить колишня поліцейська дільниця в пров. Цимлянському (збудована в 1902 році), яка вже найближчим часом може бути перебудована в офісно-учбовий центр, чому намагаються завадити активісти і окремі депутати Київради.
Читайте: Толерування руїни: Київрада націлилась на знищення столітньої будівлі на Подолі
Як неодноразово повідомляла КВ, міська влада в останні десятиліття явно не справляється із охороною історичних будівель та споруд Києва. Чиновники КМДА і депутати Київради регулярно обіцяють працювати над їхнім збереженням та наголошують на тому, що такі об’єкти не повинні зноситися, а на їх місцях не повинні будуватися чергові висотки житлового і комерційного призначення. Проте, здебільшого такі заяви не мають практичного втілення.
Наприклад, у серпні 2021 року Київрада з подачі КМДА “ввела мораторій” на будівництво та реконструкцію в Києві, яка може торкнутися 119 історичних будівель Києва. Таке рішення було подано міської владою як революційне. Проте, експерти назвали цей мораторій звичайним популізмом та спробою приховати провальну політику столичної влади у сфері захисту цінної історичної забудови та присвоєння історичним об’єктам статусу нововиявлених пам’яток культурної спадщини. Адже замість практичних механізмів збереження історичних будівель міська влада лише рекомендувала їхнім власникам утриматися від проведення будівельних робіт, а чиновникам – враховувати відповідні положення.
Державні органи влади очевидно також не надто зацікавлені в тому, щоб столиця більше не втрачала пам’яток та об’єктів культурної спадщини. Для прикладу, у травні 2021 рок мер Києва Віталій Кличко звинуватив Міністерство культури та інформаційної політики у сприянні знищенню пам’яток та об’єктів культурної спадщини столиці. Таку заяву він зробив у зв’язку з тим, що за попередні три роки КМДА запропонувала міністерству внести до Державного реєстру нерухомих пам’яток 1509 об’єктів, але по факту чиновники вказаного органу ухвалили рішення лише щодо 23 таких об’єктів.
Читайте: Кличко обвинил Минкульт в потере Киевом объектов культурного наследия
В столиці нерідко виникають ситуації щодо знищення як тих об’єктів, які вже визнані пам’ятками і мають охоронний статус, так і з тих, які міська влада досі не спромоглася включити до відповідних переліків. І саме у тих випадках, коли руйнуються будівлі “без статусу”, активісти досить часто звинувачують керівництво міста в підіграванні інтересам забудовників, адже останнім за таких обставин не треба погоджувати містобудівні зміни з органами охорони культспадщини.
Читайте: Демонтаж історії: як оточення Віталія Кличка готується до забудови на столичному Подолі
Наприклад, на початку 2025 року в столиці знову почали вирувати пристрасті навколо забудови території т.зв. “садиби Лошевича” – більш ніж 150-річної будівлі на вул. Саксаганського, 76. Вона, нагадаємо, не мала охоронного статусу і була знесена ще у 2020 році. Наразі громада столиці звинувачує забудовників у тому, що ті здійснюють роботи попри тимчасову заборону від КМДА і що через це будівництво уже завдано шкоди розташованій поруч памʼятці архітектури – Будинку архітектора Михайла Бобрусова.
Втім, обурення місцевих мешканців та громадських активістів, схоже, не матиме жодного результату. Адже раніше зупинити цю забудову не змогли ні Департамент охорони культурної спадщини КМДА, який виносив припис щодо припинення робіт, ні Мінкульт, який наклав на власників садиби штраф у 170 тис. гривень за порушення законодавства в сфері охорони культурної спадщини, ні правоохоронні органи, які в 2023 році арештували будівельну техніку в рамках відповідного кримінального провадження.
Читайте: Штрафи, приписи і кримінальні справи: у Києві знову скандал навколо забудови садиби Лошевича
Численні претензії до Департаменту охорони культурної спадщини мають і аудитори столичної мерії. Наприклад, нещодавно “ревізори” за результатами перевірки роботи цього структурного підрозділу у 2021-2023 роках повідомили про цілий “букет” порушень. Зокрема, наразі відомо, що чиновники Департаменту охорони культурної спадщини безпідставно виключали деякі будівлі з переліку об’єктів культурної спадщини, закрили “для сторонніх” базу міських пам’яток, не встановлювали на історичні споруди охоронні дошки, не проводили моніторинг будівель задля їхнього збереження, не розробили регламент проведення перевірок на таких об’єктах тощо.
Також низку сумнівних моментів було зафіксовано і в процесах виготовлення облікової документації – чиновники не зробили такі “папірці” на 1 тис. старовинних будівель, а ті випадки, коли ця робота проводилася, супроводжувалися втратами бюджетних коштів. Наприклад, лише двом розробникам було “переплачено” близько 8,6 млн гривень внаслідок завищення вартості послуг. Усього “охоронцям” культурної спадщини Києва було винесено 79 рекомендацій, але станом на середину березня 2025-го лише 7 із них були враховані чиновниками повністю.
Департаментом охорони культурної спадщини КМДА з 23 серпня 2023 року керує Марина Соловйова (на колажі в центрі). Діяльність вказаного структурного підрозділу столичної мерії наразі контролює заступниця голови КМДА Ганна Старостенко.
Фото: колаж КВ
Іван Кулик
КиївВлада
