Залишки державного видобутку торфу на Київщині розпродають. Оголошення про продаж цілісного майнового комплексу “Київторф” вже розміщено на електронному майданчику, а самі торги мають відбутися влітку. Видобувники кажуть, що активи вирішили злити через небажання держави спрощувати процедуру отримання дозволів на видобуток торфу та опір продавців вугілля та газу. Натомість екологи стверджують: контрольований видобуток торфу критично важливий для Київщини, яка протягом останніх років страждає від пожеж на торфовищах.
Як стало відомо KV, 25 листопада 2019 року на порталі ProZorro.Продажі з’явилося оголошення про приватизацію єдиних майнових комплексів (ЄМК) держпідприємства “Київторф” (*). Згідно наказу Фонду державного майна від 28 грудня 2019 року № 1574 “Про затвердження переліків об’єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році”, майновий комплекс “Київторфу” за адресою місто Київ, вул. Промислова, 10 включений до переліку об’єктів, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках. Наразі очікується інформаційне повідомлення про стартову ціну лоту.
Що таке “Київторф”
За словами гендиректора концерну “Укрторф” Андрія Озерчука, до складу Державного підприємства “Київторф”, входило 10 дочірніх підприємств на територій Київської, Черкаської та Полтавської областей. У Київській області це “Рожниторф” (Броварський район), “Стареторф” (Бориспільський район), “Кодраторф” і “Гавронщинаторф” (Макарівський район), “Обухівторф” (Обухівський район), “Димерторф” (Вишгородський район). У Черкаській області — “Ірдиньторф”, Полтавській — “Оржицяторф”, “Лохвицяторф”.
Але протягом 2003-2016 у ДП сплив строк дії майже всіх спецдозволів на видобуток торфу, а кілька з них, які тривали до 2019 (родовище “Карань”, 11 га Бориспільський, Переяслав-Хмельницький райони) чи навіть до 2026 (родовище “Оржиця 3”, 6,5 га) були анульовані постановою Кабміну Миколи Азарова та приписами місцевої прокуратури.
Оскільки підприємство втратило спеціальні дозволи на користування надрами, то наступним кроком стало припинення права користування земельними ділянками таких родовищ під видобуток торфу.
Цікаво, що деякі родовища, наприклад “Здвиж” у Макарівському районі Київщини розроблялися з 1933 року.
Ще більш давніші родовища були на Дочірньому підприємстві ДП “Київторф” у Черкаській області. Наприклад, родовище “Ірдинь” розроблялося (більш ніж 118 га) з 1929 року. Але у 2018 році “Черкаситорф” визнали банкрутом і продали через аукціонні торги. Зараз Дочірнє підприємство “Черкаситорф” повністю припинило свою роботу, майно демонтується та розпродається новими власниками, хоча ще в 2015 році здійснювався видобуток торфу та випуск торфобрикетів, працівникам виплачувалась заробітна плата, сплачувались податки до бюджетів.
Тож сегодня “Київторф” це фактично адмінбудівля, що знаходиться в селищі Бортничі поблизу Києва з двома працівниками — директором та бухгалтером. Крім цього є умовний офіс з директором і бухгалтером на ДП “Стареторф”, що на Бориспільщині, та кілька завалених складських приміщень та виробничих майданчиків біля родовищ.
Між тим балансові поклади торфу лише в Київській області становлять близько 37 млн тонн (балансові запаси торфу в Україні перевищують 838 млн тонн). Торф Київщини характеризується невисоким енергетичним потенціалом, але його широко застосовують в агропромисловості для покращення ґрунтів та вирощування сільськогосподарських культур.
“На жаль, у минулі роки не зрозумілою була позиція Державної служби геології та надр України, як органу що здійснює видачу спеціальних дозволів на користування надрами, по відношенню до державних торфодобувних підприємств. Наслідком такої позиції стали втрата спеціальних дозволів на користування надрами родовищ торфу у державних підприємств та “отримання” спецдозволів на користування надрами цих найкращих родовищ торфу приватними підприємствами”, — каже Озерчук.
Читайте: Золотые глубины: Киевоблсовет разрешит частникам разрабатывать недра восьми районов Киевщины
Цікаво, що у 2016 році Фонд державного майна підготував проєкт Закону “Про внесення змін до Закону “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, яким пропонував виключити низку підприємств із зазначеного переліку та приватизувати їх. До переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації після їх виключення із Закону “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, входило у тому числі ДП “Київторф”.
Галузь і гроші
За словами гендиректора “Укрторфу”, ДП “Київторф” давно не є прибутковим підприємством, а навпаки – має значну заборгованість перед кредиторами. Розрахуватись за своїми фінансовими зобов’язаннями самостійно підприємство не в змозі. Тому реальна перспектива – приватизація чи ліквідація цього підприємства, як і інших подібних підприємств ДК “Укрторф”, які втратили основні профільні активи – право користування надрами родовищ торфу та земельними ділянками під їх експлуатацію. Але в цьому випадку важливо, що очікується від приватизації. Якщо є мета просто продати всі активи за будь-яку ціну, то усіх їх чекає доля вже згадуваного “Черкаситорф” – його ріжуть.
Взагалі серед дев’яти підприємств-учасників, які входять до складу ДК “Укрторф”, сьогодні реальну виробничу діяльність здійснюють тільки чотири: “Волиньторф”, “Рівнеторф”, “Житомирторф” та “Чернігівторф”. Решта, через низку об’єктивних та суб’єктивних причин, не займаються профільною діяльністю.
“На мою думку, рішення стосовно приватизації державних торфопідприємств, у їх сьогоднішньому стані, приймалося попереднім Урядом швидко та недостатньо обґрунтовано, без врахування особливостей здійснення торфодобувної діяльності, пов’язаних зі складнощами адміністративного, законодавчого, фінансового, технологічного та екологічного характеру. Такі підприємства можуть бути ефективно приватизовані тільки у випадку відновлення їх платоспроможності, повернення (надання) їм спецдозволів на користування надрами родовищ та земельних ділянок під видобуток торфу, які використовувались підприємствами у попередні роки. Це можливе за умов збереження/відновлення сировинної та технічної бази підприємств, залучення інвестицій шляхом проведення корпоратизації галузі. В такому випадку реальним є збільшення капіталізації державної торфодобувної галузі, з метою отримання максимальних прибутків від її приватизації, та забезпечення умов для подальшого розвитку торфодобування в Україні”, – розповів Андрій Озерчук.
Торфодобувна галузь не фінансується з державного бюджету з 2012 року, додає гендиректор ДК “Укрторф”:
“Незважаючи на те, що ми сплачували 50%, 75%, а минулого року — 90 % щорічних податків з чистого прибутку, протягом 2016–2019 років ДК “Укрторф” був прибутковим, як і працюючі підприємства – учасники. Це свідчить про можливість прибутковості торфодобувного та торфопереробного виробництва, що в умовах загального падіння рівня промислового виробництва в країні, дорогого вартує”.
Читайте: Правоохранители пресекли незаконную добычу торфа в Бородянском районе Киевщины
Екологія Київщини
Між тим, від того, хто буде власником державних торфовищ і чи почнеться видобуток, залежить і екологічне благополуччя області. Регіон вже відчув на собі негативні наслідки неконтрольованого і спорадичного торфовиробництва і постійні пожежі на торфовищах – цьому яскравий приклад.
Як розповіла KV голова департаменту екології та природних ресурсів Вікторія Киреєва, торофова проблема – це одна з найактуальніших проблем регіону.
“На Київщині впав рівень води і всі торфи зневоднені, виникають масові пожежі. З іншого ж боку, невидобування торфу також негативно впливає на атмосферне повітря. Наразі в нас дуже низький відсоток видобування торфу на державному рівні взагалі. Сьогодні проблема в тому, що частина торф’яних площ перебувають у приватній власності. І подекуди відшукати цих власників просто неможливо, а вони мають відповідати за охорону природи та пожежну безпеку. Тому збільшення потужностей може бути доцільним, якщо цим займатиметься держава. В області сьогодні проблема саме з незаконним видобутком торфу, підприємства не дотримуються проєктних норм. На державному рівні програм захисту таких родовищ, на жаль, наразі бракує, а “Укрторф” перебуває на межі банкрутства”, — розповіла Киреєва.
Погоджується з думкою Киреєвої й депутат Київської облради, член комісії з питань екології, водних ресурсів, природокористування, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій Максим Запаскін. Він також стверджує, що сьогодні і далі фіксуються випадки “піратського” продажу торфу, особливо після розчищення річок. Продаж таких корисних копалин користується попитом і є вигідним заробітком. І сьогодні прикупити дві-три вантажівки з торфом не є проблемою. Такі випадки неодноразово фіксувалися в Обухові, Ірпені. А в Ірпені взагалі кричуща ситуація: торфовища перетворювали на сміттєзвалища для того, щоби згодом ці колись родючі території переоформити під забудови.
Читайте: Пойма реки Ирпень снова горела, активисты считают, что это умышленный поджог (видео)
“Декілька скарг щодо незаконного видобутку до нашої обласної комісії востаннє надходили ще на початку 2017 року. Цим питанням безпосередньо займається поліція та місцевий рівень влади. Наші торфи дуже цінні, особливо в якості ґрунту. Як варіант, торф використовують у вигляді палива. Але для цих потреб, як правило, він не дуже якісний. Усе ж більше він вартує як добриво для вирощування культур. Тим більше, що він має попит у посушливих країнах, куди й експортується. Арабські країни покращують якість своїх ґрунтів саме завдяки нашому торфу. Тому, вважаю, що для цих потреб і доцільно його в певному сенсі і видобувати. Це зменшить висихання поверхневого шару. Коли здійснювалася меліорація й дотримувалися норм, відбувалося зрошення поверхневих покривів і пожеж було менше. А реабілітація торф’яних боліт — дороговартісна справа. Й особисто не чув, щоби хтось займався сьогодні цим питанням”, — додав він.
За його словами, до питання видобування торфу має бути комплексний підхід, а процес відбуватися з дотриманням усіх проєктних і технологічних вимог, з використанням сучасних технологій та подальшою рекультивацією цих земель.
“Ми маємо використовувати природні багатства, але належним чином. На жаль, реалії призводять до критичних ситуацій, як із помповим видобутком бурштина й перетворенням тих територій на пустелі. Аби це не сталося і з торфом, його видобуток має здійснюватися саме державними підприємствами. Такі виробники на перше місце виносять інтереси держави на супротив комерційним. Комерційні підприємства схильні до масових порушень, наносячи тим самим шкоду довкіллю. Небезпека існує, а наслідки можуть бути плачевні. Торф — корисна копалина, але дуже критична. Усі торфовища розташовуються в місцях, де є вплив на підземні води й річки. І порушення природного балансу та складу цих ґрунтів може лише прискорити їх пересихання. Тому необхідно оптимізовувати, насамперед, роботу державних підприємств”, — резюмував він.
Читайте: За сутки в столице и на Киевщине зафиксирован 61 пожар в экосистемах
Читайте: Генералы песчаных карьеров: на Киевщине разгорелся скандал вокруг добычи песка под Борисполем
Прогноз
За словами Озерчука, є низка факторів, які стримують розвиток галузі, але держава спроможна їх вирішити.
“Маємо в країні значні запаси торфу та їх щорічний приріст, маємо бажання працювати, видобувати більше, експортувати, але продовжуємо наштовхуватися на інертність системи, яка стримує наш розвиток, витрачаємо значні кошти на гасіння сезонних пожеж, в яких горить корисна копалина – торф, замість того, щоб бути видобутою та використаною з користю для економіки”, – каже Озерчук.
Згідно з текстом останньої чинної Концепції розвитку торфової промисловості України на 2017-2020 роки, опублікованої Міністерством енергетики та вугільної промисловості ще у 2017 році, собівартість енергії, що міститься в торфових паливах, в рази менша за показник для таких традиційних палив, як кам’яне вугілля і природний газ. Озерчук каже, що ціна нижча за рахунок особливостей видобутку — родовища торфу розташовані ближче до поверхні, а видобуток не потребує складних шахтних робіт. А за підрахунками науковців, 78 тонн торфобрикету замінює 36 тисяч кубів газу.
Крім того, через своє органічне походження торф є основою для виготовлення широкого спектру продукції для сільського господарства, садівництва та городництва.
Але є проблеми. Серед перерахованих у документі: спрацьованість родовищ, зношеність торфових машин і торфобрикетних заводів, застарілість галузевої нормативно-технічної документації, складна, багатоступінчаста й довготривала процедура виділення площ торфових родовищ під промислове освоєння.
“Все це, звичайно, не додає позитивну в нашу роботу, особливо на фоні значних досягнень розвитку торфовидобування в таких країнах, як Литва, Латвія, Естонія, Білорусь: там більшість аналогічних проблем давно вирішено, торфодобувні підприємства стабільно працюють, експортуючи свою продукцію за кордон, в тому числі і в Україну. Але ми сподіваємось, що і в Україні найближчим часом вдасться виправити ситуацію з торфовидобуванням на краще”, – резюмував Озерчук.
* Державне підприємство “Київторф”, код ЄДРПОУ: 2968177
** Українське торфове товариство, код ЄДРПОУ: 32754160
*** Державний концерн “Укрторф”, код ЄДРПОУ: 35633030
Фото: коллаж KV
