У столиці розгорається черговий скандал щодо знищення історичної забудови. Мова про будівлю “лісопильні Сніжка” на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі, земельну ділянку під якою Київрада найближчим часом може передати під забудову ТОВ “Форвард-А”. Проти цього землевідводу активно виступають пам‘яткоохоронці – вони зазначають, що вказана компанія розпочала руйнацію історичної споруди до отримання дозвільних документів, що цим фактом вже зацікавилися правоохоронці і що проведення робіт на даній локації суворо регламентується законодавством України з питань охорони культурної спадщини. У КМДА у свою чергу розводять руками – мовляв, дана будівля не має охоронного статусу, а міськрада ще десятиліття тому погодила її знесення. Історія цікава ще й тим, що, за сприяння міських депутатів, “освоювати” землю в історичному центрі Києва буде оточення експрезидента ПрАТ “ХК “Київміськбуд” Ігоря Кушніра (на колажі по центру).
Як стало відомо КВ, вже найближчим часом на розгляд Київради може бути винесено проєкт рішення №08/231-859/ПР від 14 червня 2024 року щодо передачі земельної ділянки на вул. Турівській, 29-а у Подільському районі в оренду ТОВ “Форвард-А”.
Суб’єктом його подання виступили заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) з питань здійснення самоврядних повноважень Петро Оленич (на колажі праворуч) і Департамент земельних ресурсів КМДА. Нещодавно, 19 і 24 червня, цей землевідвід погодили дві комісії Київради – з питань архітектури, містопланування та земельних відносин і з питань збереження і захисту культурної спадщини.
Що за земля
Йдеться про ділянку площею 0,039 га з кадастровим номером 8000000000:85:297:0002, яку ТОВ “Форвард-А” має намір орендувати на 5 років. Наразі ця земля має цільове призначення “для підприємств іншої промисловості”, але проєктом рішення передбачено затвердження проєкту землеустрою щодо зміни цього цільового призначення на “для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури”.
Ділянка на вул. Турівській, 29-а на карті
Як зазначається в пояснювальній записці до проєкту рішення, дана ділянка забудована нежитловим будинком площею 752,6 кв.м, власником якого з червня 2019 року є ТОВ “Форвард-А”. В документі повідомляється, що, відповідно до Генерального плану Києва, ця земля за функціональним призначенням належить до території житлової середньо- та малоповерхової забудови. Також уточнюється, що ця земельна ділянка розташована в зоні регулювання забудови другої категорії, на території пам’ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра», в зоні регулювання забудови другої категорії Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» та в межах пам’ятки археології місцевого значення «Культурний шар Подолу». Разом з тим, у документі зазначається, що сама будівля на вул. Турівській, 29-а не перебуває на обліку як пам’ятка місцевого значення або об’єкт культурної спадщини.
Зазначимо, що попереднім орендарем цієї землі було столичне КП “Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт” (“СУППР”) – ділянка знаходилася в його користуванні в 2006-2021 роках. Це підприємство не направляло до КМДА клопотання щодо поновлення відповідного договору оренди.
Претензії активістів та юристів
Наразі проти передачі в оренду ТОВ “Форвард-А” вказаної ділянки виступає, зокрема, ГО “Спадщина”. Свою позицію ще 19 червня 2024 року, після засідання “земельно-містопланувальної” комісії Київради, ця організація у Facebook пояснила тим, що на цій землі знаходиться історична будівля «Лісопильня Сніжка», побудована 1902 року.
Лісопильна Сніжка до руйнування (фото Дмитра Перова)
Так, у ГО “Спадщина” уточнили, що ще в 2022 році власник цієї споруди, без отримання будь яких погоджувальних документів, почав здійснювати спроби знести вказаний будинок. У зв’язку з цим, за даними організації, Київська міська прокуратура відкрила два кримінальні провадження: за ч. 2 ст. 298 (умисне нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури) та ст. 356 (самоправство) Кримінального кодексу (КК) України. Втім, мовляв, такі обставини чомусь не справили враження на депутатів, які є членами вищезгаданої комісії.
Схожі аргументи під час засідання комісії Київради з питань охорони та збереження культурної спадщини навів і столичний пам’яткоохоронець Дмитро Перов (про це зазначається в протоколі засідання комісії, фрагмент якого прикріплено до проєкту рішення. – КВ). У відповідь на це директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова (на колажі ліворуч) повідомила, що будівля за вказаною адресою не є пам’яткою місцевого значення або щойно виявленим об’єктом культурної спадщини. За словами чиновниці, до її департаменту не надавалася документація щодо взяття на облік цієї будівлі, тож цінність даного об’єкту, мовляв, навіть не вивчалася. Також Соловйова уточнила, що Київрада раніше надавала дозволи на знесення нежитлового будинку на вул. Турівській, 29-а – зокрема, своїм рішенням №475/1136 від 26 квітня 2007 року. Втім, вочевидь, це було маніпуляцією, адже знесення цієї забудови мало б відбутися лише за певних умов, які не були виконані і про які мова йтиме нижче.
Також свої претензії до вказаного проєкту рішення має Управління правового забезпечення діяльності Київради, яке 25 червня повернуло цей документ без погодження. Серед основних зауважень юристів – згідно із законодавством України, місцева влада не має права здійснювати землевідвід під житлову забудову без затвердженого Детального плану території (ДПТ). Як зазначили в управлінні, законодавством прямо заборонено передавати в оренду без затвердженого ДПТ ділянки історико-культурного призначення.
Трохи передісторії
Станом на початок XXI століття будівля на вул. Турівській, 29-а знаходилася у власності територіальної громади Києва і була закріплена на праві господарського відання за вищезгаданим КП “СУППР”. У зв’язку з тим, що вже тоді цей об’єкт був аварійним і непридатним для використання (принаймні, так це було зазначено у відповідних висновках столичної влади. – КВ), керівництво міста вирішило “віддати його під знесення” і залучити інвестора, який збудував би на цій землі новий будинок. 23 грудня 2004 року Київрада рішенням №889/2299 погодила надання дозволу КП “СУППР” на списання цього об’єкта і дозволу ТОВ “Інвестсервіс Плюс” на його знесення – за умови, що ця компанія передасть громаді Києва нежитлові приміщення загальною площею 564 кв.м. у новозбудованій будівлі. Відповідно, між КП “СУППР” і ТОВ “Інвестсервіс Плюс”, згідно зі вказаним рішенням, мала бути укладена угода, яка б регулювала усі ці процеси.
Втім, виконати свої зобов’язання з невідомих наразі причин вказана компанія не змогла, і 26 квітня 2007 року столична міськрада вищезгаданим рішенням №475/1136 зупинила дію вищезгаданого рішення від 23 грудня 2004 року. Фактично новим рішенням Київрада змінила “інвестора знесення і нової забудови” – ним було визначено АТ “Трест “Київміськбуд-1”. Більшість умов реалізації цього проєкту залишилися попередніми. Але і ця ініціатив не знайшла свого практичного втілення.
Чи мав будинок на вул. Турівській, 29-а “проміжних власників” до того, як його придбало ТОВ “Форвард-А”, у відкритих джерелах інформацію КВ знайти не вдалося. Разом з тим, за інформацією ЗМІ, і раніше його можливе знесення дійсно викликало суспільний резонанс.
Так, зокрема, влітку 2023-го проводилися роботи із розбирання цієї будівлі, однак тоді втрутився Департамент охорони культурної спадщини КМДА, який видав припис на зупинку будь-яких робіт на об’єкті. Приводом для такої реакції на демонтаж конструкцій історичної будівлі стали відсутність у будівельників дозвільних документів, а також проєкту нового будівництва. Втім вже у вересні роботи відновилися, але тоді в ситуацію втрутився Департамент територіального контролю КМДА, який видав своє розпорядження на зупинку робіт і демонтаж захисного будівельного паркану. Офіційною підставою для цього, за інформацією медіа, стало те, шо дані “роботи були нічим іншим, як самоуправством”. Як зазначається у медіа, востаннє незрозумілу активність із залученням будівельної техніки за вказаною адресою було помічено в листопаді минулого року, однак тоді з’ясувалося, що ця техніка просто залишала будівельний майданчик відповідно до винесеного припису.
Стан будівлі взимку 2022-го (фото – “Big Kyiv”)
При цьому, ще до реєстрації проєкту рішення №08/231-859/ПР від 14 червня 2024 року у стінах КМДА вже розглядалося питання щодо потенційної забудови на вул. Турівській, 29-а. Так, ще на початку червня 2024-го Консультативна рада при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА погодила концепцію будівництва за вказаною адресою – щоправда, тоді йшлося про можливість зведення торговельно-офісного центру на 9-11 поверхів. При цьому, вищезгаданий Дмитро Перов повідомив журналістам, що концепцію забудови презентували не забудовники чи замовники цих робіт, а співробітники Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Микола Віхарев, який, до слова, є архітектором цього проєкту. Перов зазначив, що громадські активісти розглядають можливість створення петиції до міської влади з вимогою визнати рішення Консультативної ради недійсним та скасувати його.
Рендер “торговельно-офісного центру”, який начебто мав бути побудований на вул. Турівській, 29-а (картинка з відкритих джерел)
За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “Форвард-А” було зареєстроване у листопаді 2006 року. Його керівником зазначено Андрія Бондара, засновниками та кінцевими бенефіціарами – киянку Світлану Рахмайлову і мешканку міста Кременчук Полтавської області Світлану Шевчук. Двоє останніх, вочевидь, входять до оточення Ігоря Кушніра – одіозного експрезидента ПрАТ “ХК “Київміськбуд” (з квітня 2012 року по грудень 2023 року очолював цю компанію-забудовника, 80% акцій якого знаходиться у власності територіальної громади Києва).
Зокрема, вищезгадана Світлана Шевчук є дружиною віце-президента “Київміськбуду” Едуарда Шевчука, який після звільнення Кушніра тимчасово очолював вказане ПрАТ до призначення його нинішнього очільника Василя Олійника. За інформацією ЗМІ, Ігор Кушнір та Едуард Шевчук обидва родом із Кременчука і тривалий час працювали разом. Так, на початку 2000-их Шевчук працював у компаніях Ігоря Кушніра, пізніше – у 2010-ому – вони разом отримали посади у Міністерстві оборони, а свою посаду в “Київміськбуді” Шевчук отримав саме після призначення Кушніра його очільником. При цьому, за інформацією Youcontrol, Світлана Шевчук станом на жовтень 2023-го була головним бухгалтером “Київміськбуду”.
Що стосується Світлани Рахмайлової, то вона та її чоловік Василь Рахмайлов є офіційними власниками ТОВ “БПК “Ягуар” і ТОВ “Ягуар” відповідно, які, за інформацією ЗМІ, у 2020-2021 роках отримали від “Київміськбуду” близько 1 млрд гривень за будівництво різних житлових комплексів, що зводилися “під прапорами” цього забудовника.
Як повідомляла КВ, звільнення вищезгаданого Ігоря Кушніра фактично відбулося на фоні низки скандалів, “спровокованих” відразу декількома гучними журналістськими розслідуваннями. Наприклад, за даними “Bihus.info”, у 2020-2021 роках “Київміськбуд” виплатив понад 3 млрд гривень за виконання будівельних робіт компаніям, наближеним до Ігоря Кушніра (у т.ч. компаніям родини Рахмайлових. – КВ). Серед іншого, у “Bihus.Info” з’ясували, що родичі та оточення Кушніра в своїх інтересах забудувало розкішними котеджами землю в Козині, яку свого часу Київрада передала в користування “Київміськбуд”. Крім того, журналісти того ж медіа встановили, що компанія дружини Ігоря Кушніра у 2019-2020 роках придбала французьку фірму, на яку оформлена розкішна вілла на Лазуровому узбережжі з орієнтовною вартістю у 20 млн євро.
Втім, не дивлячись на усі ці перипетії, Ігор Кушнір, ймовірно, залишається гравцем столичного ринку забудови і нерухомості. Зокрема, за інформацією ЗМІ,оточення останнього має відношення до девелоперської компанії “BudCapital”. При цьому, партнером Кушніра по цій компанії, схоже, є одіозний Вадим Столар – народний депутат України VI і IX скликань (обирався від “Партії регіонів” та “Опозиційної платформи – За життя” відповідно) і депутат Київради VII скликання (самовисуванець).
Читайте: Нацполіція розслідує, як на столичній Троєщині компанії Кушніра і Царенка будують ЖК “Мілос”
Під брендом “BudCapital”, наприклад, зводиться елітне котеджне містечко “Inwood” у столичній Конча-Заспі, яке теж зацікавило правоохоронців. Як повідомляла КВ, у Нацполіції вже з’ясували, що ця забудова здійснюється під виглядом реконструкції бази відпочинку, яка, вочевидь, була зведена на цій території самочинно в 90-х роках минулого століття. Крім того, слідчим стало відомо, що земельна ділянка під елітним житлом взагалі не призначена для такого будівництва. При цьому, власником ТОВ “Агро-Термін”, яке є замовником цього будівництва, є син Ігоря Кушніра Ілля, який був депутатом поточного IX скликання Київради від партії мера Києва Віталія Кличка “УДАР”.
Як неодноразово повідомляла КВ, у столиці регулярно виникають скандали на фоні знищення історичних будівель. Подібні ситуації виникають як з тими об’єктами, які вже визнані пам’ятками і мають охоронний статус, так і з тими, які міська влада досі не спромоглася включити до відповідних переліків. При цьому, громадськість Києва нерідко висуває керівництву міста претензії саме щодо історичних будівель, які офіційно не мають “історико-культурного значення”. Зазвичай у подібних випадках активісти вказують на можливе підігравання міської влади інтересам забудовників, адже останнім за таких обставин не треба погоджувати містобудівні зміни з органами охорони культспадщини.
Наприклад, у серпні 2023 року у Києві було знищено найстаріший дерев’яний будинок столичного Подолу на вул. Ярославській, 13-Б, В, власником якого з 2007 року значиться Сергій Боярчуков – бізнес-партнер одіозного нардепа Сергія Алєксєєва, який є другом і соратником міського голови Києва Віталія Кличка. У серпні 2023 року цю історичну споруду було демонтовано власником задля того, щоб звести на її місці 4-поверховий клубний будинок. Громадські активісти та експерти наголошують, що міська влада нічого не зробила для захисту цього об’єкта, хоча ще в 2015 році можна і треба було надати йому статус щойно виявленого об’єкту культурної спадщини.
Читайте: Демонтаж історії: як оточення Віталія Кличка готується до забудови на столичному Подолі
Крім того, на початку червня 2024-го столична міськрада, після майже двох років скандалів, все ж погодила поновлення договору оренди земельної ділянки в пров. Цимлянському, 3. Таким чином її орендарю – ТОВ “Дніпро-2002” – вже нічого не завадить перетворити розміщену на цій землі колишню поліцейську дільницю (була збудована в 1902 році) в офісно-учбовий центр. Щоб трохи знизити градус суспільного невдоволення навколо даної забудови, Київрада формально поставила перед вказаною компанією низку вимог – зокрема, отримати погодження на проведення робіт в Мінкульті та Департаменті охорони культурної спадщини КМДА. Втім, чи матимуть такі зобов’язання якийсь практичний сенс, прогнозувати важко. Адже фактично вищезгадана будівля була знесена ще на початку повномасштабного вторгнення без необхідних дозволів від столичної мерії, і за це досі ніхто не поніс відповідальність.
Читайте: Легалізація руйнації: Київрада остаточно погодила “перебудову” сторічної будівлі на Подолі
Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих (виконувала обов’язки керівника цієї структури з 2 квітня 2021 року). З 27 липня 2018 року по 1 квітня 2021 року, цим департаментом керував вищезгаданий Петро Оленич, який з 2 квітня 2021 року обіймає посаду заступника голови КМДА та курує в Києві земельні та містобудівні питання.
Читайте: Уголовная трясина: ГБР и Нацполиция расследуют закупки “Киевского института земельных отношений”
Марина Соловйова керує Департаментом охорони культурної спадщини КМДА з 23 серпня 2023 року. Діяльність цього структурного підрозділу столичної мерії з початку 2021 року контролює заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Володимир Прокопів (секретар столичної міськради минулого VIII скликання, депутат діючого IX скликання Київради від “Європейської солідарності”).
Для довідки. Будівля лісопильні міщанина Сніжка – зразок традиційної забудови Подолу XIX–XX століть, зведений з київської жовтої цегли. Саме на вул. Турівській здійснювали підприємницьку діяльність Єлизавета Роговцова та Ілля Сніжко, які були власниками млина і лісопильні. За свідченнями відкритих джерел, їхнє підприємство функціонувало 230 днів на рік: млин перемелював житнє борошно, а лісопильня виробляла дошки, балки, рейки, бруси, колоди, дрова тощо.
Фото: колаж КВ
Іван Кулик
КиївВлада
