11 лютого 2025 року мер Києва Віталій Кличко на форумі «Демократична стійкість України під час війни та в період відновлення» заявив, що за майже 11 років його керування столицею площа парків в місті збільшилась на 600 гектарів. Це брехня, бо тільки за останні 9 років площа парків Києва (КО «Київзеленбуд») зменшилась на 800 гектарів. Схоже, що тричі мера Києва парки дратують настільки, що він підписав прийнятий Київрадою місцевий Порядок заповідання територій, який порушує закони й взагалі суперечить логіці, від якого тхне корупцією та який наглухо блокує створення в Києві об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). Тобто в Києві майже рік через Київраду та міського голову заблоковано створення заказників – фактично парків, які ніколи не забудує жоден забудовник. Скоро почнеться судовий процес за відміну екологічно сепаратистського Порядку заповідання територій Києва. Громада має виграти цей процес, хоча б тому, що, як каже наш співрозмовник КВ: “Заповідання природи – це єдина можливість залишити столицю України придатною для життя людини”.
Засновник та багаторічний керівник Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) Володимир Борейко – легендарна особистість, відома тим, що створив найбільшу кількість в Україні заказників, пам’яток природи та інших об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). Почав робити заповідну справу ще студентом, створивши перший заказник в Донецькій області, а потім не міг зупинитись. Сьогодні на рахунку КЕКЦ більше 600 створених об’єктів ПЗФ в 22 областях України, у тому числі, 100 в Києві. Україна зобов’язалась до 2030 року заповідати 15% своїх території, але поки що ця цифра складає лише 5%, і за словами еколога, ми вже точно не встигаємо, а треба поспішати. Заповідання для Володимира Борейко – це справа життя та єдиний засіб врятувати природу від знищення.
В нас з ним точиться багаторічна суперечка про те, що краще робити в межах міста: парки чи об’єкти ПЗФ. Я зазвичай наполягаю на будівництві парків, бо в місті для рекреації та безпеки відвідувачів необхідна паркова інфраструктура, яку складно зробити на заповіданих територіях. Еколог пояснює, що парки в Києві можуть бути забудовані, і тільки ПЗФ може захистити природу в місті, яке швидко та часто незаконно «розвивається», а доріжки, прибирання та освітлення в зелених зонах займають друге місце після дерев.
Сьогодні я згодна визнати, що Володимир Борейко правий, але виграна суперечка, схоже, його зовсім не тішить, тому що завдяки діям міської влади об’єкти ПЗФ стало взагалі неможливо створювати в Києві.
30 травня 2024 року Київрада прийняла рішення №476/8442, яким фактично поставила хрест на заповідній справі в столиці України. Через це за минулий рік в Києві не було створено жодного об’єкту ПЗФ, а КЕКЦ вимушений обжалувати це рішення Київради в Київському Окружному адміністративному суді.
Віталій Кличко визнав, що Київрада під його керівництвом з 1 січня 2024 року взагалі не займається реальним захистом парків і лісів столиці
Ми зустрілись, щоб поговорити саме про це, але 11 лютого 2025 року мер Києва Віталій Кличко на форумі «Демократична стійкість України під час війни та в період відновлення» заявив, що нібито за часи його каденції (а вже закінчується 11 рік Кличка на чолі Києва) площа парків в місті збільшилась на 600 гектарів.
Фантастична цифра сильно здивувала усіх дотичних до екологічної справи експертів та активістів, які намагались зрозуміти: де саме міська влада домалювала «зелені» гектари? Чи, може, Київський міський голова мав на увазі кількість створених Київрадою парків та скверів або кількість гектарів в цих проголосованих скверах? Останні роки у Києві серед депутатського корпусу стало модно створювати сквери (площа до 2 га) за рахунок прибудинкових та міжквартальних територій, і тепер їх, дійсно, більше 600. Але ж і в такому випадку дивно говорити про прорив в озелененні Києва. З цього ми і почали розмову з керівником КЕКЦ.
КВ: Віталій Кличко впевнений, що за його каденції паркова зона в місті вирісла на 600 гектар. Що ви думаєте з цього приводу?
Володимир Борейко: Бреше, навпаки – за останні 9 років площа парків Києва, якими опікується КО «Київзеленбуд», зменшилась на 800 гектарів. В 2024 році ми провели дослідження: отримали інформацію по площі парків за 2014 рік, а потім дали запити на всі районні КП УЗН, запитав сучасні розміри цих же парків. Порівняння даних показало, що паркова зона в Києві всихає, як шагренева шкіра, і в середньому стає меншою на 80 гектарів в рік.
Наприклад, парк «Покол» біля Лисої гори за ці роки вдвічі скоротився. Парк Кіото – теж вдвічі. Наводницький парк – на 5 гектарів поменшав, парк Моряків – теж десь на 5.
А якось в одному з кабінетів я побачив мапу зелених насаджень Києва 20-річної давнини. Я був в шоці, бо на сьогодні немає двох третин зелені, що там зображені. Кожного дня Київ урбанізується за рахунок природи, і статус парку цьому не завада.
КВ: Як так сталося, що київські парки не захищені і можуть бути забудовані?
Володимир Борейко: В нормальній державі, де немає корупції, де працюють правоохоронні органи, де є незалежні ЗМІ, суди, таке питання б просто не виникало. Коли ти створюєш парк у Берліні, туди вже точно ніхто не піде рубати дерева чи забудовувати землю. Але в Києві, як в наймафіознішому місті України, закони не діють, а на Київраду покладатись не можна. Ми тут знаходимося на стадії дикого капіталізму, приблизно як в часи золотої лихоманки в Америці, коли хто землю забрав, той і молодець.
КВ: В більшості київських парків немає землі. Коли Київрада надає статус парка території – це пів роботи, після того повинен бути розроблений та знову затверджений сесією проект землеустрою парку, але з різних причин цього не стається.
Володимир Борейко: І саме тому, якщо ми хочемо врятувати будь-яку зелену зону в Києві, її треба заповідати, і точно також всі водойми теж повинні бути заповідані.
КВ: Але ж природно-заповідний фонд та, наприклад, якась придорожня зелень – це дві великі різниці.
Володимир Борейко: Безумовно, об’єкти, які ми робимо заповідними, повинні мати специфічну цінність, і треба заповідати ті, де є червонокнижні рослини і так далі.
Але в Києві інша мета заповідання – врятувати природу від тотального знищення. В нашому місті будь-який кущик зараз заповідний, бо територія системно забудовується. Заповідання природи – це єдина можливість залишити столицю України придатною для життя людини.
В нас ще залишились унікальні куточки, які досі не мають ані паркового, ані заповідного статусу, і вони під реальною загрозою забудови.
Наприклад, в Голосіївському районі є місцевість площею близька 19 га, де ростуть понад 200-літні дуби, але зараз ця територія взагалі не вважається зеленою зоною, і її збираються знищити.
В “не зеленій зоні” 200-літніх дубів живуть сови та білки, а також різноманітні птахи фото: КЕКЦ
Ми з депутаткою Київради Ксенією Семеновою збирались цю територію заповідати та створити на ній ботанічну пам’ятку природи місцевого значення «Вікова діброва», але зараз цей проект рішення «підвиснув».
КВ: Яким чином врегульоване земельне питання для об’єктів ПЗФ?
Володимир Борейко: Щойно Віталій Кличко підписує рішення Київради про створення об’єкту ПЗФ, ця територія відразу набуває заповідного статусу. Забудова на ній неможлива, згідно Закону про ПЗФ.
Схема заповіданої ділянки (із зазначенням меж, площі тощо) входить до так званого «Проєкту організації території», який, в свою чергу, є частиною відповідного рішення Київради. Також в комплект документів додаються обґрунтування створення об’єкту ПЗФ, клопотання та погодження землекористувача. Якщо земельні ділянки, які входять до заповіданої території, вже сформовані, то в схемі зазначаються їх кадастрові номера, якщо не сформовані – в схемі вказуються якісь прив’язки, і цього насправді досить для захисту.
Наприклад, якось в урочище «Церковщина» в Голосіївському районі, яке ми заповідали разом із депутатом Олесею Пинзеник, залізли видобувачі піску. Ми туди поїхали, знайшли їх та викликали поліцію. Коли я показав схему об’єкта ПЗФ правоохоронцям, вони порушили кримінальну справу, і видобуток зупинився.
Якось, коли пішла чергова жара з Осокорками, і забудовники хотіли тягнути дорогу крізь заказник «Озеро Тягле», яке ми створювали, то мене до себе запросив Олександр Возний, керівник Департаменту захисту довкілля та адаптації до змін клімату КМДА. Він показав документи, мовляв, спеціалісти виносять в натуру межі дороги та заказника, подивіться. А я тоді взяв з собою затверджену схему заказника, тому порівняв її з запропонованим документом і побачив, що хтось відсунув заказник трохи праворуч, щоб дорога була «чиста», а заказник не заважав. Я кажу Возному, мовляв, як же так, на вашому малюнку помилка. А він такий: «Ой, що правда? Дуже вам дякую!». Думав, мабуть, що я під дурня я погоджу дорогу Владі Молчановій на будівництво, а не пройшло.
Заказник “Озеро Тягле”
На жаль не для всіх об’єктів ПЗФ Києва збереглися такі схеми. Схеми немає для РЛП «Дніпровські острови», вона була втрачена. Втім, там у документації є перелік усіх островів, у тому числі острову Оболонь, і це вже підстава для кримінального розслідування.
В центрі третього кола – РЛП “Дніпровські острови”, всього 34 острови, google map, скрін КВ
КВ: Коли Київрада приймає рішення про створення парку, то там теж є схема території, зазначена площа, але це чомусь це не працює, коли парк вирішують пошматувати.
Володимир Борейко: Думаю, справа в тому, що статус комунальних парків залежить виключно від рішень Київради, яка відомо, як голосує за забудову зелених зон. В свою чергу, об’єкти ПЗФ мають захист і зі сторони держави, наявність схеми території ПЗФ передбачена законом.
Межі комунального парка завжди може змінити Київрада, проголосувавши за нове рішення. Відносно зміни меж об’єктів ПЗФ, крім Київради, має дати погодження Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, а воно не буде підставлятися заради якихось корупційних інтересів міської влади.
До 2010 року такої вимоги закону не існувало, тому і об’єкти ПЗФ скасовували по-чорному. Була навіть ситуація, коли Партія зелених виступила проти заповідника та закрила його.
Я розробив норму закону про обов’язкове погодження міністерства, а зараз я є членом спеціальної комісії міністерства, яка відповідає за об’єкти ПЗФ, і, повірте, нічого такого ми не пропускаємо.
І ще дещо. Заповідання природи – це, з одного боку, юридичний процес, а з іншого – морально-етичний. Сам термін «заповідання» у народі сприймається, як щось цінне, надважливе.
КВ: Дійсно, парки ж можуть бути і розважальні. Тому сьогодні коли у парку навіть є земля, це не збереже його від генделів-МАФів та незаконної забудови. Приклад – Всеукраїнський парк борців за свободу та незалежність України на острові Муромець, там і ресторани, і готелі є.
Володимир Борейко: Саме тому я певен, що всім створеним Київрадою паркам треба надавати заповідний статус, створювати на їх території заказники чи пам’ятки садово-паркового мистецтва. Знаєте, парк «Кіото» на метро Лісовій? Він був вдвічі більший, але половини вже немає, КЕКЦ ледь встиг половину заповідати.
Котлован ТРЦ на колишній зупинці громадського транспорту біля “Лісової”, поруч – знищена частина парку, фото: скрін з агітаційного ролику кандидата в мери Києва Борислава Берези, 2020 рік
КВ: Однак в парках треба спочатку побудувати доріжки, туалети, освітлення, а потім вже надавати заповідний статус.
Володимир Борейко: Чому?
КВ: Так будувати ж не можна в заповідниках?
Володимир Борейко: В заповідниках, дійсно, не можна. Але заповідники знаходяться не в Києві, не в містах, а в горах, пустелях, де немає людей. Наприклад, карпатський заповідник – це гори, поліський заповідник – це болота.
Водночас Законом про ПЗФ передбачені і інші заповідні об’єкти, які можуть існувати в місті, і в яких можна будувати рекреаційну інфраструктуру. В Києві ми створюємо три категорії об’єктів природно-заповідного фонду: заказники, пам’ятки природи та пам’ятки садово-паркового мистецтва. Вимога про заборону будь-якого будівництва їх не стосується.
Ось я приніс для вас лист (Володимир Борейко дістає та показує мені роздрукований лист Міндовкілля (фотокопії наприкінці тексту в фотогалереї, – КВ). Ми специально подали запит і отримали роз’яснення. В листі говориться, що в заказниках та пам’ятках природи та садово-паркового мистецтва дозволяється господарська діяльність і можна робити те, що створює умови для рекреаціі. Тобто це може бути організація екологічних стежок, оглядових майданчиків, туристичних маршрутів. Ви можете робити все, що відповідає завданню рекреації, яке вказується в Положенні про заказник, а потім, відповідно, здійснювати догляд та ремонт.
КВ: Є приклади в столиці, де в заказниках щось побудували?
Володимир Борейко: В заказнику на озері Радужному не так давно ставили ліхтарі. В заказниках на озерах Міністерка, Тягле, Малинівка, що на Осокорківських дачах, є паркова інфраструктура, люди відпочивають, рибу ловлять. О, можу навести вам ще один приклад! Це пам’ятка природи «Золотоворітський сквер» (сміється). Той, що на виході з метро Золоті ворота.
Золоті Ворота напроти виходу зі станції метро “Золоті ворота” посеред Золотоворітського скверу, фото: “Місто Кия”
КВ: Але ж там все забудовано, «фемка» лежить…
Володимир Борейко: Ото ж бо. Правда воно і було все забудовано, коли той статус надавався. Пам’ятку створили, щоб не втратити останні дерев на цій ділянці.
КВ: Тим не менш, є стійка думка, що на території об’єктів природно-заповідного фонду не можна нічого робити, навіть ремонтувати труби, які було прокладено за царя гороха, бо будуть неприємності із правоохоронними органами. Мені якось дуже жалілись на це співробітники ПрАТ АК «Київводоканал».
Володимир Борейко: Люди просто не розуміють.
Щоб не було тих проблем, згідно ст. 26 Закону про ПЗФ, треба заздалегідь в Положенні про заказник прописати все, як є. Що там-то і там-то є такі-то мережі, і вони вимагають ремонту. І не буде проблем.
Ми створювали заказник Жуків острів, так там було багацько тих труб, все внесли. В багатьох заказниках стоять ЛЕП, лінії електропередач. Це просто повинно бути прописано в Положенні про заказник.
Світлина з екскурсії по Жуковому острову, фото: the-city.kiev.ua
Не зазначені труби в Положенні? Звертайтесь до Департаменту захисту довкілля та адаптації до змін клімату КМДА, це їх завдання – внести зміни до Положення. А що чиновники працювати не бажають – то вже інша справа.
Коли я працював в Міністерстві екології, ми постійно вносили зміни до Положень. Наприклад, законодавець заборонив полювання, ми піднімаємо тисячі положень. Тільки зробили, а тут рубки заборонили – знову піднімаємо.
В кожному заказнику може бути своя специфіка. Наприклад, Почайна – це не тільки рекреація, а й збереження історії, тому пишете в Положенні, що для цього може бути створено. На території заказнику Обухівський знаходиться корт для гри в гольф, це вказано в Положенні, і немає проблем.
Інша справа, коли ті водоканальщики залізли в заказник Деснянські луки та незаконно все перекопали і проклали труби нібито для встановлення старої насосної станції «Роса-300», а потім навіть і не встановили її.
Детальніше про “Роса-300”: В очі роса: 64 млн гривень в Києві витрачені на імітацію альтернативної системи водозабезпечення
Я все це розповідав і Олександру Возному, коли Юлія Лимар (депутат Київради від “УДАРу”, член Постійної комісії з питань екологічної політики) його накручувала проти діяльності КЕКЦ, мовляв, в заказниках будувати не можна.
КВ: О, це та сама депутатка Юлія Лимар, чучело якої ви феєрично спалили?
Володимир Борейко: Ми не палили чучело Лимар, ми палили чучело корупції. Це символ!
1 листопада 2023 року, фото: facebook.com/kekz.ua
КВ: Але воно було трохи схоже, і на ньому було написано «депутат УДАРу».
Володимир Борейко: Але ж не було підписано «Юлія Лимар». Знаєте, кожен бачить своє.
КВ: Та з вами, екологами треба бути обережними, кожен другий, мабуть, відьмак.
Володимир Борейко: От мені і поліція на це натякала, коли приходили по заяві секретаря Київради Володимира Бондаренко. Кажуть, мовляв, ви життю людини погрожували. А я запитую: «Чиєму життю? І як це може загрожувати? Ви ще про вуду розкажіть і на цій підставі справу зареєструйте». Вони очі потупили, розуміють, що їх підставили, і це ганьба.
КВ: Я читала в 2023 році інтерв’ю Юлії Лимар виданню Gordonua. Якщо серйозно, то схоже, у вас ідеологічне протистояння, яке зайшло в глухий кут. А як все починалось?
Володимир Борейко: Вона якось відразу, коли стала депутатом Київради та членом Постійної комісії з питань екологічної політики, почала на нас «стартувати».
Буквально з першого засідання я побачив, як вона буром пре на кожен об’єкт, який ми намагались заповідати, не дає, виступає проти, каже, що система заповідання недосконала, що «КЕКЦ створює заповідники», але не доглядає за ними, що ми боремося проти забудови, але не за природу, і звісно, що місту треба розвиватися, будувати школи, лікарні, житлові домівки, а ми не даємо. І постійно повторює слово «заповідник» і прив’язує до нього думку, що не можна нічого будувати, у тому числі доріжок чи ліхтарів.
Я спочатку подумав, що не розуміє, філолог. Спробував пояснити різницю між заповідниками та заказниками. Потім дивлюся, депутат продовжує говорити про заповідники в межах міста, отже навмисно бреше.
В мене з нею було чимало особистих бесід, я їй запропонував дерева якісь заповідати, озера. Вона в свою чергу запитала, чому я цим займаюсь і чи дають грантове фінансування на діяльність по заповіданню.
КВ: Мені теж це цікаво.
Володимир Борейко: Ні, гранти не дають. Грантами підтримується збирання сміття та боротьба зі зміною клімату шляхом видання буклетів. А КЕКЦ веде судові позови, займається заповіданням та боротьбою з браконьєрством. Це наша волонтерська робота, ми її робимо, а люди донатять, якщо можуть і є чим.
КВ: Так навіщо вам це треба?
Володимир Борейко: Приблизно таке ж запитання мені поставила депутатка Лубенської міської ради, коли я прийшов на сесію, щоб заповідати місцеву Лису гору та поле з 20 тисячами орхідей. Вона спитала, мовляв, чому я приїхав з Києва, невже там нема чого заповідати. Я намагався щось пояснили про Кличка, знищену систему заповідання, норму Євросоюзу, невідповідність в Україні. Бачу, вона мені не вірить, а якщо піде, то кворуму не буде.
Лубенська Лиса гора, фото: блог головного редактора проєкту “Україна Інкогніта” Романа Маленкова
І тут якийсь депутат заходить на трибуну, каже, що перший раз голосував проти, але потім заліз на сайт КЕКЦ, подивився і буде голосувати «за» і всіх просить:
«Ось ми весь час говоримо про те, що нам треба захистити Лису гору і не знаємо як, – каже він. – А тут приїхали ненормальні, які цим займаються, і треба дякувати Богу, що вони приїхали до нас і виконують безкоштовно за нас нашу роботу».
КВ: Приємно, коли люди розуміють.
Володимир Борейко: Так, КЕКЦ сьогодні лідирує по Україні по заповіданню. Минулого року в Київській області було заповідано 40 об’єктів, це більше, ніж в усій Україні. 38 з них – наші. В Києві раніше ми створювали в рік в середньому 10-15 об’єктів. За минулий рік – жодного, а відбулось це, завдяки тому, що Київрада прийняла рішення № 476/8442 – і заповідання припинилось.
КВ: Хто в цьому зацікавлений?
Володимир Борейко: Скільки часу ми займаємось цією заповідною справою, стільки нам доводиться витримувати боротьбу із забудовниками. Вони нам блокували процес заповідання об’єктів на самому початку, або вже коли заказник було створено, подавали до суду на Київраду, щоб анулювати рішення.
Наприклад, відома історія із заказником “Троєщинські луки” (створений за ініціативи депутатки Київради Олесі Пинзеник та КЕКЦ у 2020 році для захисту червонокнижної рослини-коручки болотної та зеленої зони Києва), площа якого 381 га. З’явилась ТОВ «Нова Україна» з Броварів, подала в суд. Київрада їй перший суд програла, а апеляцію не подала, бо там був договорняк, вони навіть не ходили на засідання. Але КЕКЦ зайшов в процес третьою стороною, бо ми створювали заказник, виграли апеляцію та касацію, відбили його. І таких випадків багато, і не лише по Києву. Коли територія вже заповідана, то статус заказника відмінити важко.
Детальніше про Троєщинські луки: Справа на 10 мільярдів: апеляційний суд повернув столичній громаді 375 га землі на Троєщині
Певен, що саме тому, що ми багато створюємо заказників і вміємо їх гарно захищати в судах, в головах забудовників дозрів план, як казав Гітлер, «остаточного вирішення єврейського питання». Потрібно було через Київраду ухвалити якесь рішення, яке б взагалі унеможлювало заповідання, відповідно, потрібна була «своя людина» в системі.
КВ: Тобто ви заздалегідь підозрювали, що буде зрада?
Володимир Борейко: Розмови про те, що Києву нібито конче необхідний свій Порядок заповідання територій почалися ще два роки тому, а штовхала цю ідею Юлія Лимар.
Я спочатку щиро не розумів, навіщо розробляти велосипед, адже в ст. 54 Закону про ПЗФ «Порядок створення та оголошення територій природно-заповідного фонду» все чітко прописано, і порядок діє на всю Україну. А потім дізнався, що Постійна комісія Київради з питань екологічної політики новий порядок вже розробила, члени комісії його підписали, і той може потрапити на сесію
Пішов до [Дениса] Москаля (голови постійної профільної комісії, співголови фракції “Батьківщина”, – КВ) і кажу, що експерти той Порядок проаналізували, він не законний, приберіть. Він послухався.
Але невдовзі на сесії секретар Київради Володимир Бондаренко звинуватив КЕКЦ в монополізації заповідної справи в Києві, мовляв за час скликання було заповідано 20 об’єктів ПЗФ, і з них 95% – це КЕКЦ, а тому давайте створимо комісію та перевіримо його роботу. Така депутатська комісія була створена, і нею був розроблений новий проєкт Порядку, який затверджено рішенням Київради № 476/8442, і після того заповідання в Києві закінчилось.
Більш того, в результаті були незаконно заблоковані понад 20 проектів рішень про заповідання різних київських земель, подані депутатами Київради Ксенією Семеновою (“Слуга народу”), Євгенією Кулебою (“Слуга народу”), Денисом Москалем (“Батьківщина”), Олесею Пинзеник (“УДАР”).
КВ: Про скільки гектарів заповідання йде мова?
Володимир Борейко: 500.
КВ: А що з ними зараз, і чи є загроза?
Володимир Борейко: Матеріали проєктів рішень віддали до Департаменту захисту довкілля та адаптації до змін клімату КМДА, там вони й вмерли. І ви праві, вже відбуваються погані речі, які ми хотіли попередити. Наприклад, на Осокорківських луках – озері Мартишів планується будівництво дороги.
Схема дороги через Осокорківські луки
«Вікова діброва» в Голосієво (гай 200-літніх дубів), яку я згадував на початку розмови, теж може бути знесена.
Мене дуже торкає, що ці проєкти зняті з розгляду без якихось підстав. В рішенні №476/8442 говориться, що це робиться на підставі ст. 49 Регламенту Київради, але ж ця стаття стосується проєктів рішень Київради, які були розроблені депутатами минулого скликання або проєктів рішень, які були визнані неактуальними та зняті з розгляду після відповідного рішення профільної комісії.
КВ: Тобто посилання на норму Регламенту в рішенні Київради домалювали для краси?
Володимир Борейко: Та там все рішення таке! Воно посилається на Закон про місцеве самоврядування в Україні, Закон про ПЗФ – і порушує обидва!
Законодавством передбачено, що Київрада має право на прийняття рішень про створення об’єктів природно-заповідного фонду – підкреслю, конкретних об’єктів, згідно загального для всієї держави порядку. Де написано, що Київ чи будь-яке інше місто має право робити свій Порядок заповідання, який відрізняється від державного? Немає такого!
КВ: Дійсно, це якийсь екологічний сепаратизм.
Володимир Борейко: Наведу аналогію. Існує законодавство про вибори, яке діє на всій території країні. Уявіть, що Київрада своїм рішенням ухвалила київський порядок виборів, завдяки якому Віталій Кличко став би мером до кінця життя, і припинилось будь-яке втручання центральної влади в київські справи…
КВ: І припинився б так званий “тиск на місцеве самоврядування”…
Володимир Борейко: Так от із заповіданням це вже зробили.
КВ: Виходить, Київрада перевищила повноваження і втрутилась в державницькі справи?
Володимир Борейко: Так.
КВ: І що думає держава з цього приводу?
Володимир Борейко: Ну, по-перше, ми це побачимо в суді. КЕКЦ подав позов щодо скасування рішення Київради № 476/8442 до Київського окружного адміністративного суду, і наразі вже починається розгляд справи по суті.
А, по-друге, ні, скоріше, це по-перше: ми звернулися до Державної регуляторної служби України та надіслали це рішення Київради з проханням провести експертизу. Ця служба має повноваження, щоб визначити: це рішення є регуляторним актом чи ні. Вона розібралась та вирішила, що так, це норма регуляторного характеру (яка впливає на діяльність в цілій сфері відносин), на що Київрада немає повноважень. Після чого цей державний орган тричі звертався до Київського міського голови з приводу приведення рішення до норм чинного законодавства, вимагаючи скасувати або зупинити дію рішення Київради № 476/8442.
КВ: І яка реакція?
Володимир Борейко: Ніякої. На листи Державної регуляторної служби України відповідає Володимир Бондаренко, пише, мовляв, ви нас не переконали. Але ж Держслужба не повинна їх переконувати! Вона робить експертизу та ставить перед фактом.
За аналогією, це якщо б суд визнав щось незаконним, а порушник заявив, мовляв, я не згоден, ви не переконали. Або поліцейський зупиняє автівку, каже: ви перевищили швидкість, а водій відповідає: «ваша позиція мені не відгукується».
КВ: Зрозуміло, правовий нігілізм. І що ж тепер?
Володимир Борейко: Державна регуляторна служба України зайшла в наш судовий процес третьою стороною, разом вимагаємо скасування рішення через суд.
КВ: За суттю: що взагалі не так з Порядком заповідання, передбаченим рішенням Київради №476/8442?
Володимир Борейко: Все не так, цей порядок навмисно створений таким, щоб його було неможливо виконати.
По-перше, порівняно з вимогами Закону о ПЗФ значно розширений перелік документів, які обов’язково подаються до Департаменту захисту довкілля та адаптації до змін клімату КМДА для заповідання нового об’єкту ПЗФ.
Крім безпосередньо клопотання та картографічних матеріалів вимагаються:
– витяг з земельного кадастру, але ж в нас не всі земельні ділянки мають кадастрові номери;
– містобудівна документація, але Генплану в місті немає (є, але не оновлений ані чинним складом Київради, ані її попередніми скликаннями, що робить Генплан недієздатним, – КВ), зонінгу немає, ДПТ може не бути,
– матеріали супутникової зйомки, а де їх взяти громадській організації?
І, як вишенька на торті, якщо ви вже все це зібрали, в рішенні Київради стоїть формулювання: «але не виключно». Тобто Департамент має право вимагати в вас ще «щось» і це «щось» ніяк не визначено, і може бути чим завгодно, тим, що забажають чиновники.
КВ: Хабарем, наприклад. Взагалі-то таке формулювання – це однозначний корупціогенний фактор (положення проєкту акта (чинного акта), які самостійно чи у поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією), згідно Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції №470/20 від 20.10.2020 р. Вам варто передати рішення Київради № 476/8442 і до НАЗК для проведення антикорупційної експертизи.
Володимир Борейко: А ще в рішенні Київради № 476/8442, на відміну від Закону о ПЗФ, вказана вимога щодо встановлення охоронних зон об’єкту ПЗФ. Закон говорить, що ці зони можуть встановлюватись в разі необхідності.
КВ: Мається на увазі територія навколо заказника? А в чому проблема?
Володимир Борейко: Проблема в тому, що ці охоронні зони практично не робляться ніде, бо щоб її створити, потрібно взяти згоду землекористувача. Якось Олеся Пинзеник запропонувала створити охоронні зони для Національного голосіївського парку. Я її відмовив, кажу, там 52 користувача, ми з тобою все життя будемо у них брати згоду.
КВ: Тобто охоронні зони – це, за законом, ніби додаткова заповідна опція?
Володимир Борейко: Так, і тому немає обов’язкової вимоги їх створювати. А Київрада пише, що обов’язково. Тобто немає охоронної зони – немає заказника. Немає повного комплекту документів разом із «не виключно» – немає заказника.
КВ: А як на сесії депутати аргументовували додаткові вимоги в Порядку заповідання?
Володимир Борейко: Ніяк, зі сцени тоді говорилося, що то просто Борейко зробив багато помилок, але яких – не зрозуміло. Бо КЕКЦ не робив помилок, ми дуже виважені.
В місті є сьогодні два заказники, які створені неправильно, а, відповідно, можуть бути скасовані в судовому порядку, чого мені дуже шкода.
Один маленький, який був створений Денисом Москалем в Святошино, ми на його прохання писали обґрунтування, але попереджали цього не робити, бо земля в приватній власності і власник не давав погодження. Втім Москалю треба було піар.
Другий заказник – біль нашого часу, бо він знаходиться у відомому Протасовому Яру та отримав назву на честь загиблого Романа Ратушного, який захищав українську землю, і в Києві, і на війні.
І тут відповідальність лежить вже безпосередньо на Віталії Кличко, який захотів попіаритись на імені хлопця, але коли робили заказник, не взяв згоду у землекористувача. І тепер забудованик ТОВ «Протасів Яр» подав до суду, щоб скасувати рішення про створення заказника на підконтрольній йому території, і згідно Закону о ПЗФ, він правий та виграє.
Детальніше про цю ганебну історію: Суди та бездіяльність влади: як у Києві створюють заказник “Протасів яр”
КВ: На 24 березня в Північному апеляційному господарському суді призначений новий розгляд справи, багато людей збирається на цій суд, громадськість вирішила звернутися до Київради, щоб скласти якийсь шлях вирішення проблеми.
Володимир Борейко: Це все жахливо. От що буде з папою, мамою того хлопця, коли заказник скасують? Не можна так, заради піару створювати проблему, а потім з’їжджати з її вирішення.
Роман Ратушний. Слава Герою! Царство Небесне та світла пам’ять
Декілька років тому, ще до повномасштабки ми зустрічалися з Романом, він казав, ось у нас 90 га території, давайте робити ПЗФ. А я йому тоді пояснив, що «чистих» тільки 10 га. Давайте, кажу, хоча б на 10 га створимо, а решта потім.
Так само, до речі, і з Горбачихою, я Олені Фатеєвій (архітекторка, захисниця Горбачихи) пояснював сто разів, що нічого не зробиш, нехай вся територія 100 га, але з них лише 5 «чистих».
КВ: Дайте вгадаю: що Олена, що Рома – ні в яку?
Володимир Борейко: Ага, Рома каже: «Проб’ємо, я такий крутий хлопець, а тому пиши обґрунтування на створення заказника на всіх 90 га». Ну я і написав, а потім, коли хлопець загинув, Віталій Кличко змусив Дениса Москаля на колінках між сесіями провести засідання Постійної комісії з питань екологічної політики, і вони в стані афекту дали згоду на заповідання та проголосували, не розбираючись, що процедуру порушено.
КВ: Як треба було робити? Як брати узгодження у землекористувача, наскільки взагалі це реально?
Володимир Борейко: Приватні користувачі земельних ділянок нічого не дають, просто забудьте про це. А я не беруся за нереальні речі. Моє завдання – врятувати від забудови, від знищення ту природу, яку ще можна врятувати, на яку не наклали лапу.
Ми брали завжди кількістю. Приходили до Департаменту екології КМДА, коли його ще очолював Андрій Мальований, приносили клопотання на створення, наприклад, 20 об’єктів ПЗФ. Основні зелені території в місті знаходяться на балансі у двох комунальних підприємств: КО «Київзеленбуд» та КП «Плесо». Мальований викликав обох керівників, ми сідали та починали розмовляти.
Звісно, що, наприклад, тому ж КП «Плесо» не дуже радісно під заказники віддавати береги, бо в такому випадку на них не можна давати погодження встановлювати якість «генделі» чи водно-спортивні споруди. Ми розмовляли, і з 20 об’єктів залишалось 8, які після того спокійно робили, маючи узгодження землекористувачів.
А ще ми робили на незайнятих територіях, як-то заказник «Троєщинські луки», бо там господарем землі є сама Київрада, яка голосує проєкт рішення. В області ми заповідаємо території лісгоспів або ОТГ (територіальних громад): степи, балки, ті, де можна домовитися з ОТГ.
КВ: Яка позиція мера щодо рішення Київради? Ви звертались безпосередньо до нього?
Володимир Борейко: Безумовно. Спочатку ми з ним розмовляли, коли стався той інцидент з опудалом. Я пояснював, що депутат цілеспрямовано заважає нам створювати заказники, гальмує кожне рішення по кожному заказнику. Хоча ми, на відміну від багатьох громадських організацій, не лізли на рожон, заповідали лише «чисті» території, платили гроші КП «Київський інститут земельних відносин», кожен наш проєкт вони дивились та давали рекомендації.
Він (мер Кличко, – КВ) ніби почув, але потім, коли Київрада вже проголосувала рішення, я написав йому особисто на WhatsApp, попросив те рішення не підписувати, пояснив, що воно незаконне. Він прочитав, але підписав.
В нас, бува, говорят, мовляв, то не Кличко, а його заступники чи помічники воду мутять, то в цьому випадку – це його рішення.
КВ: А коли вже в суд подали, то писали йому особисто?
Володимир Борейко: Ні, після незаконної забудови заповідного Оболонського острову він мене заблокував.
Читайте ще про діяльність КЕКЦ: Екологи виграли ще один суд на захист Мархалівського лісу, де мали будувати Національне військове кладовище
КиївВладаАннабелла Моріна, співзасновниця ГО “ГР “Почайна”
Післямова. КиївВлада відкрита для коментарів і заяв усіх фігурантів цього інтерв’ю.
Головне фото: скрін з YouTube Ukrinform
