З початком великої війни росії проти України екс-очільник Фастівської райдержадміністрації (РДА) Юрій Волков (на фото) взяв ініціативу з оборони району в свої руки. Він займався укріпленням району, щоб ворог не дійшов до Києва, і разом з мером Фастова Михайлом Нетяжуком вирішував гуманітарні питання.
17 червня Кабінет Міністрів погодив екс-очільника Фастівського району Юрія Волкова на призначення керівником Фастівської РДА і зараз Фастівщина очікує на відповідне розпорядження Президента Володимира Зеленського. В інтерв`ю KВ Юрій Волков розповів, як він взяв на себе керівництво районом під час навали рашистів-московитів, як вся громада працювала, щоб зупинити ворога на підходах до Києва, та як зараз Фастівщина відновлює життя.
KВ: Які ваші перші спогади про війну?
Юрій Волков: Війна для мене почалась за двадцять на п’яту ранку 24 лютого, коли молодший брат подзвонив мені з Борисполя, що у них почались обстріли. Потім військкомат, потім адміністрація.
На жаль, вийшло так, що мій безпосередній керівник, глава Фастівської РДА Євген Кабатов (звільнений Президентом Володимиром Зеленським з посади 16 червня, – КВ) з незрозумілих мені причин почав самоусуватись від своїх основних обов’язків керівника адміністрації, який повинен був очолити відповідний штаб по обороні території Фастівського району.
Прийшлось взяти на себе відповідальність і замінити його на даній посаді. З 2 березня представники оборонного штабу підтримали мою ініціативу, і, дякуючи голові Київської обласної державної адміністрації Олексію Кулебі та керівнику Київської обласної військової адміністрації Олександру Павлюку, я очолив Фастівську військову районну адміністрацію і почав виконувати усі завдання по обороні і забезпеченню життєдіяльності Фастівського району.
KВ: Команду оперативно вдалося зібрати? З РДА більше ніхто не усунувся?
Юрій Волков: Команду ми майже в перший день створили. У цей штаб, який і зараз працює і виконує свої основні функції, зайшли міський голова, керівник Національної поліції, начальник районного центру комплектування, керівник Служби безпеки, керівник районного управління з надзвичайних ситуацій. Всі керівники всіх структур, які забезпечують життєдіяльність району.
KВ: Якими були перші рішення?
Юрій Волков: Найголовніше рішення було про визначення основних напрямків, з яких може ворог наносити удари по всім населеним пунктам району і на Київ. Тому одразу вирішили встановити блокпости на основних магістральних дорогах, які б перешкоджали просуванню окупантів. Також визначили місця, на яких ми можемо зробити пастки та завали, щоб зробити їх непрохідними. Підключили керівників лісового господарства та підприємств, які ведуть видобуток граніту. Техніку надали агропідприємства району.
KВ: Як ви поділили напрямки з мером Фастова?
Юрій Волков: Михайло Нетяжук – керівник оборони міста. Я його знаю ще під час свого перебування головою Фастівської РДА. Він є моїм першим заступником у військово-цивільній адміністрації району. Його розпорядження можна вважати моїми.
По суті, обороною Фастівщини ми займаємось удвох. У моїй компетенції більше знаходиться район, а увага Михайла Володимировича сконцентрована на місті. Але ми страхуємо один одного.
KВ: Мости десь підривали?
Юрій Волков: Мостами займались представники Збройних Сил. А ми, відповідно до їх завдань, будували інженерні споруди, протитанкові рови, фортифікації, які прилягали до блокпостів, щоб можна було стримувати натиск. Це були і окопи, і бліндажі, а згодом будівництво ротних та взводних опорних пунктів. Нам потрібно було вритись в землю, щоб ми могли стримувати ворога.
Відпрацьовували різні варіанти з використанням природнього ландшафту для зупинки агресора. Я не можу розголошувати всі деталі, але, повірте, те, що ми зробили, відіграло свою роль у захисті району. Попри обстріли, виходи диверсійних груп, втрати наших бійців, ворог не пройшов. Всі спрацювали.
Перші 40 днів, коли російські війська стояли на порозі і були активні бойові дії, основний тягар ліг на населення. Такої мотивації і самоорганізації в допомозі в будівництві, розташуванні збройних сил, допомозі продуктами харчування, в наданні техніки, я ще не бачив.
Гадаю, ворог мав і розвіддані по нашому району, і завербованих посіпак. Але те, як Фастів та район швидко ощерилися фортифікаціями і набрали захисників, теж зірвало плани рашистів по просуванню на Київ. Я пишаюся нашими збройними силами, теробороною і людьми, які піднялись на спротив ворогу.
KВ: Я чув, що російські війська планували висадити десант на Фастівщині, але так і не спромоглися. Люди були готові до такого розвитку подій?
Юрій Волков: Коли почались бойові дії і ми готували Фастів та район до безпосередньої зустрічі з ворогом, до нас дійсно надійшла інформація, що можлива висадка десанту з повітря. Тому було потрібно звернути увагу на такі місця, де може приземлитись вертоліт з військовими чи висадити їх на низькій висоті.
Одним із можливих місць висадки ворога був стадіон у Фастові. Майданчик чималий і перекинути туди військові сили, щоб стримувати якийсь десант, на той момент можливості не було. Відповідно, на засіданні штабу прийнято рішення, створити “картинку” що стадіон знаходиться під охороною. Задля цього використали БТР – пам’ятник воїнам АТО. Бронетранспортер поставили на “бойову позицію” та замаскували. Не можу сказати, що саме через це не було ворожого десанту, але ілюзію, що ми контролюємо стадіон ми створили дуже реалістичну.
Звичайно, крім БТР, у нас там несли службу справжні бійці, яких потім, як небезпека десанту пройшла, перевели в інше місце. Зараз такий план по введенню ворога в оману може здаватися трохи кумедним, але на той час всі ідеї, які посилювали оборону зразу реалізовувались.
KВ: Ви встигли до війни повністю сформувати тероборону громад району?
Юрій Волков: Коли почалася війна, створення тероборони було якраз в активній фазі. Завершили формування батальйону ТрО у самі короткі терміни. У нас він дуже швидко сформувався, став на ноги і приступив до виконання своїх обов’язків по захисту району. Наразі він вже підсилений і знаходиться на відповідних рубежах згідно з планом, узгодженим спільно з керівником сектору оборони.
KВ: Теробороною задоволені?
Юрій Волков: Як керівник оборони району хочу сказати: збройним силам, теробороні, кожній людині, яка взяла в руки зброю для захисту свого краю, свого будинку – честь і хвала. Мотивація у тероборони така, що ворогів голими руками готові рвати. Усі, хто зі сталевими яйцями, залишився тут.
У нашій теробороні безстрашні хлопці працюють у режимі 24/7. Не лише у Фастові, у кожній ОТГ свої герої. У Боярці ТРО – справжнє військо. І в Чабанах, і в Гатному.
KВ: Як змінювались задачі з розвитком подій?
Юрій Волков: В пріоритеті було вирішення не тільки військових, а й гуманітарних питань. До нас почали приїжджати евакуйовані. Дехто залишався, але більшість їхала далі. Через Фастів проходили два основних шляхи, по яким люди здійснювали евакуацію в напрямку Житомирської і Вінницької області. Людям потрібно було допомогти: психологічно, їжею, одягом, розміщенням.
Я хочу подякувати всім представникам органів місцевого самоврядування тих громад, які взяли у перші дні до себе внутрішньо переміщених осіб з місць проведення бойових дій. В Фастові з перших днів був створений гуманітарний штаб. Волонтери зразу почали відпрацьовувати питання забезпечення всім необхідним. За що я їм дуже вдячний.
Окремо хочу подякувати народному депутату Олегу Дунді, який неодноразово з-за кордону чи з західної частини України присилав гуманітарні конвої, що привозили продукти харчування, одяг та ліки, які ми потім розподіляли між громадами Фастівського району і не тільки.
До нас по допомогу звертався керівник Макарівської ОТГ Вадим Токар. Вони евакуювались зі своєю селищною радою у Фастів, і ми їм виділили відповідні приміщення у райадміністрації, допомогли у формуванні добровольчої частини оборони і забезпечили зв’язком “Старлінк”. Біда у нас була одна і людям потрібно було допомагати.
KВ: Багато було переселенців?
Юрій Волков: У перший період – так. Коли відкривались коридори з евакуації людей з Бучі, з Макарова, з Бородянки, Фастівський район безпосередньо приймав у цьому участь, надавав транспорт.
Крім прилеглої частини Київщини, ми ще приймали участь у евакуації людей з лівобережної України – Броварів, Борисполя.
Згодом, коли закінчились бойові дії і потрібно було допомагати у відновленні інфраструктури об’єднаних територіальних громад Бучанського району, ми надавали комунальну техніку та спеціалістів, які їздили на допомогу звільненим районам.
Хочу окремо подякувати Чабанівській, Фастівській, Боярській, Калинівській громадам, які надавали техніку на допомогу звільненим районам. Вони розчищали спочатку Житомирську трасу, потім під’їзди до Макарова, Бородянки, Ірпеня і Бучі.
KВ: Що вам більше всього запам’яталось за цей час?
Юрій Волков: Запам’ятались людські емоції. Коли був звільнений Бучанський район, коли ми в Мотижин і Копилов їздили, як зустрічали люди і як вони відносились до Збройних Сил України і до людей, які до них приїхали з допомогою. Спочатку у них була недовіра до людей у військовій формі. Але коли вони почули нашу рідну мову, побачили жовто-блакитний прапор на машині і на плечі наших солдат, це була дуже зворушлива зустріч.
І був випадок, коли йде техніка, а люди плачуть, навколішки їх зустрічають – це дуже зворушлива сцена. Все-таки наш народ вірить у наші збройні сили, у людей, які стали на їх захист. Збройним силам у мене окрема подяка та окрема гордість за них.
KВ: Фастівщина сильно постраждала від окупації?
Юрій Волков: У нас по п’яти територіальним громадам і Фастову були нанесені ракетно-бомбові удари. У Боярці, Бишеві, Глевасі та Калинівці було зруйновано інфраструктуру. Фастівський район, хоч і знаходився начебто не на самій лінії зіткнення, але він також постраждав він російської агресії.
Слава богу, обійшлося без великих людських жертв. Зараз визначаємо і документуємо розмір збитків, щоб потім все відбудувати.
KВ: Скільки народу з Фастівського району виїхали, скільки повернулись, скільки біженців прийняли?
Юрій Волков: Через управління соціального захисту зареєстрували 17,5 тис. переміщених осіб по Фастівському району, в тому числі біля 5 тис. дітей. І майже 7,5 тис. по самому Фастову. Скільки виїхало фастівчан напевне не можу сказати. Багато хто вже повернувся. Відсутні десь 3-5% жителів.
KВ: Диверсантів ловили?
Юрій Волков: Явних диверсантів, слава богу, не було. Але після того, як Збройні сили зачистили територію Вишгородської територіальної громади, Бучанського району (Бородянка, Макарів, Мотижин), деякі підозрілі особи залишились і знаходились на території, яка вже була деокупована. Тому спільно із СБУ та Збройними силами виловлювали таких заблукалих.
KВ: А зараз яке саме нагальне питання?
Юрій Волков: Ми не можемо розслаблятись і казати, що, якщо ворог далеко стоїть, то ми повинні забути те, що у нас іде війна.
В першу чергу, це оборонна робота.
В другу – це забезпечення життєдіяльності територіальних громад і відновлення економіки. Це основне, на що ми приділяємо увагу.
Також, щоб починали вже працювати заклади дошкільної освіти. Якщо починаємо працювати економіка, батьки стикаються з проблемою, де залишити дітей. Готуємось до нового навчального року.
Читайте: Мер Фастова Михайло Нетяжук: “Фастівчани – це та сила, яка вберегла громаду”
Фото: KВ
