Чи будуть дострокові вибори президента України? Напевно, бо така вірогідність динамічно зростає і питання скоріше в тому, за яким сценарієм відбудеться зміна глави держави. Нашій новітній історії відомі дочасні відставки президентів: першого – Леоніда Кравчука та четвертого – Віктора Януковича. Є показові приклади ближніх і дальніх сусідів.
Проте передувати складанню повноважень теперішнього президента буде гучна відставка двічі безпрограмного уряду Дениса Шмигаля. “Відмазка” з заміною окремих міністрів вже не пройде.
Причому і тут є варіанти:
1. Це може бути рішення Володимира Зеленського з надією на підняття/збереження власного рейтингу. Але за таким сценарієм шостого президента ймовірно чекатиме крижаний душ, бо дуже невисока вірогідність того, що він зможе провести через ВР свого нового прем’єра. Та й навіть, якщо таке чудо станеться, більша частина нових міністрів буде в статусі виконуючих обов’язки, бо так і не зможуть набрати прохідну кількість голосів вже зовсім не “моно”, і зовсім не “більшості”.
2. Це може бути парламентська недовіра уряду, висловлена народними депутатами – тимчасово об’єднаними та незадоволеними, як персонально Шмигалем, так і самим Зеленським. Як на мене дуже ймовірний сценарій і вкрай небажаний для Офісу президента.
3. Це може бути відносно несподіваний демарш самого Шмигаля через те, що йому “не дають робити реформи”, “примушують щось робити на користь Держдепу чи тиснуть прокремлівські”, “саботують попєрєдніки” та т. ін. Хоча команда на скандальну самовідставку надійде від справжнього роботодавця поки ще прем’єра.
За будь-яким із цих сценаріїв, а тим паче у разі зволікання з відставкою Шмигаля, щоденно зростає потреба і вірогідність розвалу “моно-турбо-більшості”. Вже ближчим часом ми почуємо про поділ фракції “Слуг народу” на: “Офіціантів народу”, “Авангард народу” та “Поводирів народу”.
Жорстко постане питання представлення реального списку членів фракції “Слуги народу” – і тут виявиться, що бажаючих носити це почесне звання буде набагато менше 226-ть. А це автоматично потягне за собою ініціативи про перегляд персоналій на посадах голів комітетів і так далі.
Хоча головним буде інше — президентські ініціативи через парламент будуть проходити зі страшним скрежетом, все рідше та рідше. Тому питання розпуску парламенту перетвориться в питання: “Що скоріше відбудеться, розпуск чи саморозпуск?”.
У саморозпуску з кожним днем стає все більше прибічників, в тому числі – і серед “Слуг народу”.
Невідворотність дочасних парламентських виборів не знімає, а загострює питання: що матимемо натомість? Надія на “нові обличчя”, на “старі комфортні тапці”, “на твердих господарників” вже себе девальвувала і дискримінувала.
Найжахливішим є те,що у теперішніх, як і у “папєрєдніків”, була мантра про те, що “держава є неефективним менеджером і власником”. Люди пнулися у владу, яку самі визнавали неефективною і доводили це своїми діями.
Напередодні місцевих виборів виборцям пропонують ново-старий “разводняк” – ангельські чисті “нові” феодально-місцеві партії, що шалено критикують теперішні негаразди. Але “спонсори” та партсклад цих “ангелів” – з тих самих людей, що створювали всі негаразди та збагачувалися на них.
Тому головне – зробити правильні висновки з власного досвіду виборця і зробити максимально усвідомлений власний вибір як на місцевих, так і на парламентських виборах. Хоч планових, хоч позапланових.
На часі слово за справжніми державними будівничими країни, будівничими Держави, яка за Конституцією має бути соціальною, правовою, демократичною! А це можуть бути тільки ідеологічні партії зі своєю чіткою стратегією, прагматичною програмою та власною історією конкретних справ.
Читайте: Бідність – це головний терорист
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
