Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко відвідала Амстердам і стверджує, що в цьому місті ви мусите спробувати традиційну голландську кухню, оселедець, женевер, рисовий шведський стіл. І, як не крути, марихуану.

Ресторани голландської кухні виявилося знайти не так і легко, тому раджу наперед загуглити, або відправляйтеся в De Koperen Ketel, – тут дійсно дуже смачно затишно і знаходиться ресторан в самому центрі – на перехресті з Амстелом та каналом Halvemaansbrug.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”

Що тут треба скуштувати:

Bitterballen або Kroretten (м’ясні кульки або крокети) – найулюбленіша місцева закуска під пиво. На смак вони абсолютно схожі, відрізняються лише формою: крокети мають продовгувату, кульки – круглу. Обжарюються у фритюрі і можуть бути з абсолютно різною начинкою: яловичиною, свининою, куркою, грибами, овочами і навіть з картоплею! Подаються, як правило, з гірчицею і дуже горячими. Коштують від 7 до 10 євро за порцію;
Erwtensoep (густий гороховий суп). На відміну від нашого, який має жовтий колір, голландський – зелений. Вариться з м’ясом та копченими сардельками. Подається з шматком ржаного хлібу та бекону. В ресторані De Koperen Ketel ми заплатили за нього 6,50 євро;
Stamppot (овочеве пюре на основі цибулі, моркви та картоплі). Подається з рагу або з м’ясною кулькою (meatball) щось на кшталт нашої котлети. Я спробувала в De Koperen Ketel саме цей варіант. Коштує така страва там 16,50 євро. Порція – величезна!

Ну якщо ж ви раптом не маєте часу на ресторани, або просто хочете швиденько перекусити, вам просто треба звернути увагу на маленькі торгові палатки, які розкидані по всьому місту.

Голландці люблять їсти похапцем і обожнюють різного роду бутерброди та сендвічі. В таких пересувних вагончиках продається відомий на весь світ голландський оселедець – Haring. Це фактично – версія голландських суші, які з’явилася задовго до того як японські суші стали популярним фаст-фудом в Європі.

Ми спробували Haring в парку Вонделя. Тут він продається в двох варіантах:

сендвіч з оселедцем – 4 євро;
просто оселедець – 3,50 євро.

При бажанні вам його можуть порізати, але краще їсти традиційним способом – берете оселедець за хвостик піднімаєте його вгору і опускаєте просто до рота. Всі голландці їдять саме так.

Також можна додати інгредієнти на свій смак: свіжа цибуля, солоний огірок або капуста, смажена карамелізована цибуля.

Швидко, дешево і, головне, смачно!

Тому, якщо ви в Амстердамі витратили майже все, купуєте Haring та пляшечку голландського пива (в супермаркеті – приблизно 1,5 євро) – і ваше життя знову набуває кольорів!

А ще більш воно стане драйвовим, якщо крім пива, про яке мова піде в огляді Бельгії, (голландці теж переважно вживають бельгійське пиво), ви спробуєте в Амстері Женевер.

Це міцний алкогольний напій, який є національною випивкою Голландії і замовити його можна скрізь. Слово “женевер” походить від голландського “jeneverbes”, що означає “ялівець”.

Вважається, що саме цей ялівцевий напій став прабатьком англійської джина. У них схожа рецептура, але, на відміну від джина, женевер можна виробляти тільки на території Голландії, Бельгії, двох французьких провінцій і двох земель Німеччини.

Женевер можна пити в чистому вигляді – саме так я і спробувала в кафе Saloon. Але є ще і певний ритуал його споживання, який називається kopstoot (в перекладі “удар головою”).

Ритуал остаточно простий. Охолоджений женевер наливають до країв в келих, а поруч з ним ставлять невеликий келих з пивом (бажано лагер). Потім треба нахилитися, зробити ковток женевера, випрямитися і зробити ковток пива. Продовжувати, поки не стане відчутним ефект, прихований в назві ритуалу.

Ще одна родзинка голландської кухні – це Rijstaffel, рисовий “шведський” стіл. В сучасних Нідерландах ця страва настільки популярна, що її подають не тільки в найкращих ресторанах, але і в посольствах і представництвах цієї країни по всьому світу.

Тому, якщо ви потрапили до Амстердаму, просто не маєте шансів не спробувати Rijstaffel. Він має певну історію, про яку не можу не розказати.

Зараз вже мало хто пам`ятає, що колись в далекому 1625 році Нью-Йорк заснували голландці, і називався він тоді Новим Амстердамом. Крім Антильських островів і Сурінаму в Америці голландці мали колонії в Індії, на Цейлоні, в Південній Африці. Найбільшою і найбагатшою колонією нідерландської корони була Голландська Ост-Індія (нинішня Індонезія), зі столицею в прекрасному місті Батавія (тепер це Джакарта).

Голландці володіли цією великою і багатою землею майже 350 років. За ці три з половиною століття відбувся взаємний культурний вплив у багатьох областях, в тому числі в кулінарії. Щоб показати приїжджим чужинцям і новим поселенцям багатство і розкіш своєї колонії, голландці зібрали різні регіональні кухні індонезійських островів в одному грандіозному парадному блюді – Rijsttafel, що перекладається як рисовий стіл або рисова закуска.

Багаті голландські колоністи могли дозволити собі цю страву щодня і називали рисовий стіл стравою колоніальної ост-індійської кухні.

До складу рисового столу, крім самого відвареного рису, входить також безліч інших страв – шашлички сатай з курки, свинини, яловичини, овочі гадо-гадо під арахісовим соусом, чіпси з креветок, кальмарів або риби, млинчики з різними начинками, насі горенг (смажений рис з овочами, креветками, м’ясом і яйцем), м’ясні фрикадельки, пісанг горенг (смажені у фритюрі банани), самбал ірис (паста з томатів, цибулі і перцю чилі), омлет з тофу, гостре овочеве рагу в кокосовому молоці, каррі з курки в кокосовому молоці і т.д.

Це далеко не повний список всіх страв, які можуть входити до складу рисового столу.

Рисовий стіл можна знайти, як правило в індонезійських та індійських рестораціях, тож ми відправилися до однієї з них – ресторан Shiva.

Замовили там два рисових меню, до яких, крім рису, входили кебаб з яловичини, курка гриль в солодкому соусі, курка каррі в кокосовому молоці, мікс овочів в кокосовому молоці, баранячі відбивні та ще деякі закуски, назви яких складно відтворити.

Коштувало таке задоволення на персону 19,50 євро. Як правило ціна такого столу від 18 до 35 євро і навіть вище. Все залежить від інгредієнтів, які входять до певного меню столу: якщо це риба та морепродукти – дорожче, якщо м‘ясо – дешевше.

Амстердам без марихуани, що українське село без церкви. Тому бути тут і не курнути трави – це наче смертний гріх.

До речі, якщо хтось не знає, в Голландії близько 900 кафе з легалізованим продажем марихуани, 250 плантацій марихуани, а також більше 30 тис. людей, які вирощують цю рослину вдома.

Coffee-шопи тут на кожному кроці – вони трапляються частіше ніж бари, магазини та секс-шопи!

Одна з найпопулярніших мереж має назву Бульдог. Їх дуже багато на бульварі Червоних ліхтарів. Але зазвичай там багато людей і зручно не сядеш. Тому я би рекомендувала невеличкі coffee-шопи, що розташовані вздовж каналів.

Я завітала поруч з Червоним кварталом в Green line та Goa. Тут дуже затишно і гарна атмосфера.

Коштує джойнт приблизно усюди однаково – 8 євро. Вам вже дадуть готовий косячок, самому нічого крутити не потрібно. Хоча, 15 років тому, коли вперше потрапила до Амстердаму, в coffee-шопах всі інгредієнти продавалися окремо: купуєш пакет марихуани, папіросну бумагу і крутиш собі скільки хочеш і як хочеш.

А ще в кожному такому шопі ви можете придбати кекси з канабісом, мафіни та тортики. В Goa space muffin коштує – 7,50 євро (0,4 грм – medium), а rainbow cake – 9 євро (0,5 грм – strong).

Після того, як покурите раджу відправитися до музею марихуани, щоб закріпити результат. Тут знаходяться унікальні експонати. А сам музей – в кварталі путан, який також вартий уваги. Напівоголені дівчата, які сидять або стоять у підсвіченому червоним світлом вікні – видовище незвичне.

Не здумайте їх фотографувати! Я сфотографувала лише саме вікно, але дівчата помітили – і лайка з недопитим пивом полетіли в мене зі швидкістю світла, я не встигла навіть оговтатися що до чого.

А ще відвідайте у цьому кварталі театр Casa Rosso. Це незвичайний театр – тут йдуть порно-вистави, думаю, такий перформанс ви навряд чи ще десь побачите! Я не пошкодувала 45 євро.