Київ — історичне місто, не схоже на інші міста України. Його можна порівняти з Копенгагеном, можливо, через свій спокій. Однак не всі бажають жити тут, то ж давайте поміркуємо, яке майбутнє чекає на Київ, і чому він має бути містом вашої мрії?
Уявіть собі, ви прокидаєтесь о сьомій ранку, сонце пробивається крізь фіранки. Ви заварюєте собі чашку міцної кави і снідаєте. Потім сідаєте на велосипед і їдете на роботу. Чи можливий інший сценарій вашого ранку? Думаю, ні. Такий ранок може бути у кожного із нас. Але для цього потрібно бути терплячим та працьовитим.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Ми всі хочемо бути найкращими, але що кожен із нас для цього зробив? На жаль, нічого. Все, що ми робимо, це жаліємося та звинувачуємо інших. Ніхто не хоче хоча б викидати сміття у смітник, а не просто на тротуар. На мою думку, це, мабуть, одна з причин того, чому ми ще не у ЄС.
Деякі думають, що зупинити війну, звільнитись від корупції можна за 5 років. Ні! Нас багато років грабували, і все виправити дуже важко! Тому, по-перше, потрібно почати з себе.
Що робити, щоб до нас приїжджали, а не виїжджали?
Я спілкувалася з багатьма людьми і, здається, знайшла закони й підтвердження їх необхідності.
1. Ми – не смітник, ми – країна. Тому сміття повинне бути у смітнику, а не на землі. Для цього потрібно більше сміттєвих баків, щоб люди не шукали його годинами і кидали сміття на землю, а відразу могли викинути усе.
2. Розвивати агробізнес, бо наш чорнозем родючий і вважається “царем ґрунтів”.
3. Підвищити рівень освіти. Тоді люди знатимуть, що можуть здобути якісну освіту і на Батьківщині.
4. Також було б непогано віддати усі борги. Лише тоді ми зможемо відчути себе по-справжньому незалежними.
Ми маємо бути одним цілим, а не 24-ма різними містами. Якщо над нашим майбутнім працювати усім разом, можна отримати позитивний результат, але, звісно, не так швидко.
Усі ми маємо таланти, які або приховуємо, або не розвиваємо. Звісно, є дуже багато спортсменів, науковців, але якщо з дитинства привчити до роботи над собою, прагнути до перемог, працювати над своєю мрією та розвивати свої таланти – ми будемо переможцями усюди.
Київ дуже красиве місто. І ми маємо цим пишатися! Якщо дивитися на хороше, красиве, то погане вже буде не таким помітним.
Як багато я чую від своїх однолітків різних думок про те, що ми жахлива країна, маємо погані дороги, і все у нас погано!… Але, здавалося б, чому вони мають такі думки? Чи вони пенсіонери, політики або мають кредит? Ні, жодна проблема у нашій країні їх не торкається. Дивлячись очима дітей на Україну, можна у неї лише закохатися, а не міркувати з таких серйозних проблем. Скільки ми маємо атракціонів та торгових центрів! А ще, в нас смачна їжа та напої! Тому мої однолітки мають радіти тому, що особливо війна не зачепила їх, і наше місто зокрема. Але вони вважають себе вже дорослими.
Я думаю, буде краще закрити цю тему щодо недоліків та уявити собі майбутнє Києва. Натомість, бажаю Україні всього найкращого і знаю, що ми ще станемо ідеалом для інших.
2030 рік. Хмари закрили сонце, і тепер окрім сірого неба нічого не видно. У тумані можна побачити багато людей, найгірше за все це те, що вони мають однакове минуле й будуть мати однакове майбутнє. Всі ці люди йдуть на роботу, щоб хоча б трохи поїсти потім. Не ступиш і кроку, побачиш сміття, немає ніяких місць для розваг. А найгірше – це нікого не цікавить. Не дуже приємна картина, так? Ось що на нас чекає, якщо ми не об`єднаємося та не почнемо виправляти самих себе. А тепер пропоную подивитися на те, як ми можемо жити, якщо почнемо по-справжньому любити і цінувати свою країну.
2030 рік. Погода не з найкращих, але всі мають гарний настрій. Як багато людей! Всі кудись йдуть: хтось – знімати кіно, хтось – лікувати людей, а хтось навчатися…. Всі мають різні мрії та амбіції. Машин нема, всі люди їздять лише на велосипедах, гіроскутерах, роликах. Немає сміття, але є дуже багато сміттєвих баків. Ідуть до нас, але не від нас. Також, до нас приїжджає багато туристів! Не тільки тому, що хочуть подивитися на знамениту Софіївську площу, а ще й тому, що хочуть скупити усі шоколадки без цукру, які ми виробляємо. Так, ми дуже розвинули виробництво органічних продуктів! А ще ми розвинули власний кінематограф, зняли більш ніж 500 фільмів, які були перекладені різними мовами, й відомі в усьому світі! Ми маємо шість ресторанів із зіркою Мішлен. А це – велика гордість.
Скільки ж талановитих письменників ми мали і скількох ще можемо мати! Те ж саме я можу сказати і про художників, які тут народилися, які тут розвиваються. Хочу додати, що нині дуже розвинені комп’ютерні школи, що дуже добре і корисно, тому що комп’ютерних геніїв нам не вистачає. Вони можуть програмувати, створювати щось нове, тим самим просувати країну вперед!
Я любила Київ, люблю і буду любити. Хоча у дитинстві Київ для мене був як інша країна. Я народилася в Криму, та іноді мені здавалося, що Крим це окрема країна, а все інше не пов`язано з ним, але зараз я просто згадую про це з посмішкою.
Київ – один із найбільших у Європі діловий, комерційний та промисловий центр, через який здійснюється координація економіки країни.
З 2000 року і до світової економічної кризи, яка прийшла в Україну в 2009 році, швидкими темпами розвивалась економіка Києва і України в цілому. Будівельний бум, прямі іноземні інвестиції, розвиток біржової торгівлі перетворили Київ на світове місто. Тому, щоб економіка зростала, Україна має підвищити рівень економічної свободи. Але багато про економіку я говорити не зможу – я на цьому геть не розуміюся! Тому пропоную змінити тему!
Ще одна річ, про яку я хочу розповісти, це те, що у нас дуже талановиті актори! Я люблю ходити до театру, дивитися вистави, бо це класно! Пізнаєш багато чого нового, нібито стаєш тією людиною, яку грає актор.
До речі, люблю знаходити якусь цікаву, з першого погляду, людину та придумувати цікаву історію про її життя.
Ось ви коли-небудь міркували, чому ось ця жінка вдягає одяг саме такого кольору? А я люблю спостерігати й вигадувати. Потім ці історії я записую у свій блокнот, і, перечитуючи, намагаюсь пригадати, як виглядала та чи інша людина, яку я зустріла.
Я можу розповідати про Київ дуже багато, годинами, роками. Але насправді, я тут не дуже довго живу, і для того щоб доповнити свою розповідь, я повинна прожити тут хоча б років 7. Але все одно, я сумую за ним, коли у від`їздах, і мені буде гріти душу те, що Київ зовсім скоро стане найкращим, навіть, якщо у цей час я буду не на Батьківщині.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Якщо ви дочитали цей текст до кінця – я вам вдячна, бо намагалася показати вам, що Київ є кращим за всі інші міста.
Я бажаю кожному із нас прокидатися з думкою, що все ще попереду, і що ми усе зможемо; щоб кожен із нас ішов на роботу чи на навчання з думкою, що сьогодні він зробить більше, ніж учора. І так кожного дня.
