Історія київського метрополітену цікава та сповнена різних цікавих фактів, а мене завжди приваблювали його вагони – старого типу та нового покоління, тож я вирішив дослідити, які саме вагони є в київському метро і знайти щось про них незвичне.
Почнемо з опису різних вагонів.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Вагони типу Д
Такі вагони використовувалися на червоній гілці метро з моменту її відкриття, їх виробляли в Митищах під Московою. Потім ці вагончики віддали в Ленінградський метрополітен, а згодом нам повернули найперший вагон № 2135, який був у складі першого потягу київського метро, і його можна побачити в електродепо “Дарниця”. До пандемії туди можно було потрапити на екскурсію, і я з нетерпінням очікую можливість побачити його наживо.
Вагони типу Е, Еж та Ем
Ці вагони також виготовляли в Митищах, вони були швидші за тип Д, а також мали певні відмінності в салоні (наприклад мали ширші двері і коротші сидіння в кінці вагону). Еж та Ем виготовляли не тільки під Москвою, а почали збирати на заводі імені Єгорова (в тогочасному Ленінграді). Різниця між цими вагонами була в електрооснащенні, матеріалами оздоблення салону та розташуванням дверей. На початку 2000-х років було модернізовано такі вагони, змінили розташування фар на головному вагоні, і найперший такий відремонтований потяг отримав назву “Столичний”. А в народі такі вагончики називають “їжачки” (ёжики) через літеру Е в назві типу вагонів. З 2013 року багато вагонів цих моделей було модернізовано і вони отримали тип Е-Км-Гб/Пм, інвестиції на модернізацію Україна отримала завдяки Кіотському протоколу задля збереження навколишнього середовища. Багато скептиків говорили, що за ці гроші можна було зробити закупівлю нових вагонів, які прослугували б довше. Але, по-перше, модернізація була зроблена завдяки іноземним грошам і Україна зекономила свій бюджет, по-друге, виробництва нових кузовів вагонів збільшує парникові гази та їх викиди в атмосферу.
Номерні вагони (81-717/714 та інші)
Найпомітніша різниця з попередніми типами вагонів – відсутність дверей на лобовій частині вагону, тепер там велике скло і кращий обзор для машиніста. Саме ці вагони використовували і використовують на синій гілці метрополітену, їх привезли в Київ, коли відкривали метро на Оболонь. У 2019 році на Подолі відкрився унікальний хостел, який зробили в двох вагонах саме такого типу, метрополітен продав їх на аукціоні більш ніж за півмільйона гривень. Вагони реставрували і тепер там номери на чотири людини, кожна кімната має назву відомої станції метрополітену світу.
Вагони типу “Славутич”
Такий потяг в Києві єдиний і він використовується на синій гілці метрополітену. Це спільний проєкт заводу “Вагонмаш” (Санкт-Петербург), “Шкода” (Чехія) та КП “Київський метрополітен”. Розташування сидінь в вагонах незвичне для нас (сидіння як в автобусі), це запропонували чехи.
Вагони типу 81-7021/7022
Ці вагони українського виробництва Крюківського вагонобудівного заводу в Кременчузі. І якщо першопочатково в них було багато деталей, що виготовляли в Росії, наразі їх кількість зменшена до мінімуму. Першопочатково були скарги на погану вентиляцію, ці проблеми було частково вирішено.
Періодично на зеленій та червоній гілці метро можна побачити вагони з тематичними фотовиставками, на жаль, сайт метрополітену не має розкладу таких потягів.
Під час підготовки цього матеріалу мені пощастило потрапити на кілька цікавих тематичних сайтів та форумів. Особливо хочу виділити сайти:
– Метровагони (http://vagon.metro.ru/depo/kiev.html )
– Світ метро (http://www.mirmetro.net/kyiv/trains)
– Сайт міського електротранспорту (https://transphoto.org/) Саме звідси використані фотографії до цієї статті.
На останньому сайті можна побачити кожний вагончик, зробити сортування по держномеру, в якому депо обслуговується, бортовому номеру, даті випуска, списання тощо. Можна побачити склад кожного потяга, віднайти фотографії до кожного вагона, а також до всього спецтранспорту, який допомагає щоденному життю київського метрополітена.
У мене було на думці зробити статистичні дані, скільки яких вагонів використовується в київському метро, якого виробництва і яких серій. Але на тому ж сайті електротранспорту вже є така статистика, як і актуальні фотографії кожного типу вагонів. Поки що я очікую закінчення карантинних обмежень для того, щоб записатися на екскурсію до Дарницького депо і, можливо, там у мене виникнуть нові ідеї для дослідження вагонів київського метрополітена.
Дякую за увагу!
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
