Оцінювати роботу унікальної “монобільшості” у Верховній Раді (ВР) можна з різних дзвіниць та під різним кутом зору.
Можна акцент робити на непереборній складності поточної ситуації. А можна звести оцінювання на особистості, говорити про суб’єктивні вподобання й політичну заангажованість.
Проте, напевно, правомірно оцінку слід розпочати з розвінчування міфів про :
– “моно”, яка давно не “моно” (а може і не було “моно” з народження);
– “турбо”, яке має наднизьку кінцеву результативність, ганебно низьку якість і, здебільшого, бізнес-лобістську доцільність;
– “нові обличчя”, які в прямому і переносному значенні все більше нагадують старі;
– про боротьбу з корупцією, про кінець епохи кумівства, про “весняні посадки”, про кадрові публічні конкурси, про референдуми.
В той же час, критично необхідно дати оцінку таким важливим речам:
1. Чому парламентсько-президентська республіка все більше перетворюється на монархо-президентську?
2. Чому ВР досі не має проєкту економічної, соціальної, екологічної, трудової стратегії?
3. Чому прем’єр-міністр Денис Шмигаль, який двічі провалив в парламенті захист проєкту програми діяльності Кабміну, досі прем’єр?
4. Чому парламент прийняв у першому читанні поданий Кабміном проєкт держбюджету на 2021 рік, який сформовано на відверто неконституційних державних соціальних стандартах і гарантіях, і планує прийняти його днями, вже як закон?
Читайте: Ключевые параметры госбюджета-2021: проект ко второму чтению
5. Чому “монобільшість” так відверто ігнорує, а часто і порушує Конституцію, конвенції Міжнародної організації праці, а до європейських директив ставиться виключно “бізнес-вибірково”? Вибірковість виконання рішень Конституційного суду при прийнятті законів теж є критично важливим питанням (пенсії та зарплати суддям, пенсії й зарплати шахтарям і вчителям).
6. Чому масові порушення Конституції (багатомільярдна затримка виплати заробітної плати на державних і на приватних економічно активних підприємствах), штучно занижений прожитковий мінімум, а відтак злиденні мінімуми зарплат, пенсій та соціальних допомог, не є питанням парламентського контролю й реагування?
Читайте: Зарплата так і не дотянула до рівня 2008 року
Жахливий приклад парламентського цинізму:
-
повне ігнорування 43-денного підземного колективного протесту гірників Криворізького залізорудного комбінату, які вимагали відновлення їх конституційних прав на безпечну працю та її належну оплату;
-
ігнорування численних акцій протесту і актів громадянської непокори в багатьох областях України через багатомісячні затримки кровно зароблених виплат.
Ці права людей мали б захищатися законом (норма Конституції), а не потребувати протестної самопожертви. Але працівники та їх діти кинуті владою напризволяще, а народні обранці у ВР відверто не виконують свої нардепівські обов’язки і передвиборчі обіцянки.
7. Чому у Верховній Раді “монобільшість” тримає на посадах “одіозно-токсичних” голів комітетів, які пропагували стерилізацію українських жінок та ділили на сорти дітей, фактично спекулятивно збагачувалися на пандемії й “кришували” розбазарювання “ковідного” фонду, проводили таку енергетичну політику, за якою ввозилося вугілля з ПАР та РФ, і при цьому зупинялися атомні блоки українських АЕС та згорталося видобування вітчизняного вугілля?
І, врешті решт, чому ВР, яка мала і могла стати парламентом народного єднання та прогресу, стала центром скандалів, деградації і тотального розчарування? Що дадуть наступні 500 днів такої “діяльності” нардепів цього парламенту? І чи слід давати їм шанс для продовження експерименту над українцями й Україною?
Читайте: Обнуління “слуг”: відставка уряду та дочасні вибори Ради й президента
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
