Яке б рішення не ухвалив Конституційний Суд України стосовно конституційності Указу президента Зеленського про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, воно буде суперечити Конституції України та іншим рішенням КСУ. 62 народних депутати, які звернулись з конституційним поданням до КСУ, свою позицію обґрунтовують тим, що Зеленський безпідставно констатував відсутність коаліції у Верховній Раді, виходячи з сумарної численності двох фракцій (БПП та “Народний фронт”), які її складали. Бо, мовляв, у коаліцію можуть входити не лише фракції, що її утворюють, але й окремі позафракційні депутати чи депутати з інших фракцій.
Але з цього питання вже було два протилежних рішення КСУ. У вересні 2008 року Конституційний Суд встановив, що коаліція утворюється виключно фракціями й що членами коаліції є лише ті депутати, які входять до фракцій, що утворили коаліцію. Але в квітні 2010 року КСУ виніс протилежне рішення, яке дозволило Януковичу переформатувати парламент і узурпувати владу. Саме на це рішення часів Януковича нині й посилається “Народний фронт”, просячи КСУ визнати Указ Зеленського неконституційним. І як би КСУ нині не відреагував на це прохання, його рішення суперечитиме або рішенню КСУ від 2008 року, або рішенню КСУ від 2010 року, а відтак – суперечитиме Конституції України, яка встановлює обов’язковість рішень КСУ (до речі, за невиконання рішень Конституційного Суду ч.4 ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років).
Однак і це не все. Ще в 2010 році Конституційний Суд України встановив, що редакція Конституції 2004 року, по якій нині живе Україна, втратила чинність, оскільки при її ухваленні була грубо порушена процедура. А це означає, що зараз в Україні є чинною Конституція 1996 року, якою взагалі не передбачена наявність парламентської коаліції.
Владимир Бойко, журналист, экс-глава консультационного совета при ГПУ
