Стратегія – важливий інструмент управління, головним завданням якої є визначення пріоритетів розвитку та використання ресурсів. “Правильна” стратегія дозволяє відійти від “латання дірок” (фінансових, дорожніх і будь-яких інших) і перейти до розбудови, особливо в умовах децентралізації.
Наразі в Україні майже усі області, деякі громади та м. Київ мають стратегії, більшість з яких з’явилися в результаті зовнішнього впливу. І хоча не усі стратегії відповідають вимогам, як і висуваються до подібних документів, не усі відповідають потребам людей, позитивно, що подібні документи з’являються, вони стають інструментом у діяльності влади та громадськості. Проте у більшості випадків стратегія є інструментом отримання додаткових коштів з Державного фонду регіонального розвитку.
Більшість стратегій не можуть розглядатися як інструмент розвитку через якість розділів, присвячених моніторингу та оцінки. Закон “Про засади державної регіональної політики” зобов’язав включати в програми розвитку інструменти вимірювання. Чи “коня втратимо”, чи “щастя знайдемо”, показує саме моніторинг та оцінка – процедура, відповідно якій збирається і аналізується інформація про виконання стратегії. Ця процедура має містити індикатори, які будуть свідчити про те, що ми “щасливі”.
Фахівці Української асоціації оцінювання здійснили попередню експертизу розділів моніторингу та оцінки (МіО) деяких обласних стратегій. На жаль, бачення “щастя” авторів деяких стратегій сильно різниться з баченням “щастя” людей у громаді.
Читайте: Як зробити послуги якісними? Проблеми наступного етапу децентралізації
Так, моніторинг стратегій часто не передбачає, з якою періодичністю узагальнюється інформація про виконання стратегії. Не визначено, в якій формі узагальнюються результати моніторингу. Чи буде це звіт голови, доповідь робочої групи, або нічого не буде? Моніторинг впроваджується для того, аби була можливість виявити проблеми і вирішити їх до завершення програми. Без періодичного узагальнення інформації ані виявити проблеми, ані зробити висновки можливості немає. Більшість обласних стратегій не передбачають участі громадськості у моніторингу.
Багато індикаторів в стратегіях передбачають вимірювання процесу, але не результату діяльності. Результат діяльності – це якість життя людей в громаді. Якщо індикатори вимірюють, скільки кілометрів труб закопали, то має бути також визначено, наскільки від того стали краще жити усі або більшість людей в громаді. Тому що усі ці труби можуть належати одному місцевому олігарху, який лишив село без води. Деякі обласні стратегії містять 22 загальнодержавних індикатора регіонального розвитку і жодного власного. За умови, що кожна область є унікальною з ресурсами, потребами, виникає питання щодо такої “уніфікації” індикаторів.
Практично усі стратегії містять індикатори, які сформульовані для визначення не якості життя людей, а якості життя влади. Так, наприклад, “Створення сприятливі умов для регулювання ведення бізнесу” (ст. 84 Стратегії розвитку Київської області до 2020 р.). Чи правильно ми розуміємо, що громада має згуртуватися і покращити чиновникам умови для регулювання ведення бізнесу?
Багато індикаторів не підлягають вимірюванню. Яскравий приклад, теж з Київської області: “Підвищення соціальної справедливості” (ст. 85 Стратегії).
Деякі з чиновників кажуть: “та хто ці стратегії читає” і “сформулювати індикатори по-іншому не можна”. Деякі фахівці, які в свій час долучилися до створення стратегій, кажуть: “добре, що хоч такі”. Проте є ще оптимісти, які знаходять час та можливості для того, аби ці стратегії все-таки покращити. Так, у 2017 році розпочався проект Української асоціації оцінювання “Посилення децентралізації в Україні”, спрямований на експертизу розділів обласних стратегій та стратегій розвитку громад, присвячених МіО. За результатами роботи регіональних експертів проекту будуть зроблені висновки та рекомендації на предмет моніторингу і оцінювання виконання стратегій розвитку.
Лариса Пильгун, керівник проекту “Посилення децентралізації в Україні”, член правління Української асоціації оцінювання, експерт ГО “Рух територіальних громад”; співавтор – Михайло Савва, д-р політ. наук, професор, голова правління Експертної групи “Сова”, член правління Української асоціації оцінювання, експерт ГО “Рух територіальних громад”
