Мій погляд, можливо, суб’єктивний, але зсередини, бо я працюю з мерами, постійно їжджу країною та живу в одній з громад, яка постійно під обістріліми.
Насправді, кожен мер, кожен голова громади, знаходиться сам на сам з ситуацію в перші моменти надзвичайної ситуації.
Треба віддати належне ДСНС, – практично скрізь вони працюють разом з місцевою владою. Поліція виконує свою частину роботи. Але координація і загальна відповідальність лежить на голові громади – на мері.
Як приклад – одна з громад, відносно невелика, на території якої знаходяться багато трансформаторів для великого міста. Після вже не першого прильоту туди мер шукав багги й просив техніку. “Пісок у нас є, ми свій берем. Немає куди його сипати й чим добувати…”, – треба було чути розпач у голосі чоловіка, який шукає рішення для своєї громади.
Або коли телефонуєш до голови маленької громади, яка з 24 лютого під обстрілами, і кажеш, що так, їм допоможуть, дадуть дотацію, як вони просили. А цей голова каже: “А можна ще й…, або поділити на двох, бо в них ще важче, ніж у нас?”.
Як готувалися громади, міста і села, до зими?
На ТЕЦ, які були зруйновані влітку, Уряд перерахував частину коштів майже зразу, далеко не всі кошти, але щось. При цьому, прямо на відбудову житла в звільнених від окупації містах і селах не давали з держбюджету нічого, а це теж підготовка до зими.
Це квадратні кілометри скла у Чернігові та кілометри ДСП в Миколаєві, де скло ставити рано й куди бригади для забивання розбитих вікон у покинуті квартири відправляли колеги з громад західної та центральної України, з Полісся.
Оті всі екскурсії по Київській області були, та й є, саме для залучення коштів від міжнародних партнерів, бо центральний бюджет до осені не давав нічого. Чому кажу за гроші? Бо саме за них місцеве самоврядування готувалося й готується до зими, до обстрілів і можливого блекауту.
Асоціація міст України – а це місцеве самоврядування, йде всю війну на крок попереду Уряду, а де й на два – вже весною почали з USAID опитувати громади щодо генераторів та інших мобільних пунктів опалення, зараз їх вже закупили для громад.
Влітку Асоціація міст Україна звернулась до всіх донорів і міжнародних організацій, до партнерів європейських муніципалітетів та і їх об’єднань за допомогою з генераторами.
На ці цілі для ДСНС в держбюджет-2022 заклали замість 10 млрд гривень, як просили, лише 1,4 млрд гривень на ці цілі – і це вже під час великої війни. Як вони можуть забезпечити будь що системно по всій Україні? Це нереально.
Аж в листопаді імпорт генераторів і трансформаторів Уряд звільнив від мита. І тільки наприкінці листопаду звільнив від мита комплектуючі для них, конче необхідні зараз для ремонтів і власного виробництва.
Кожна громада, велике й мале місто, точно почали масово готувати пункти обігріву після 10 жовтня, коли побачили можливі наслідки обстрілів. До цього готували такі пункти в невеликій кількості найбільш досвідчені мери.
Точки визначали самі, прив’язувались до облаштованих бомбосховищ, до адмінприміщень. Бо школи, без додаткових документів Міносвіти, не за призначенням використовувати не можна. Я не знаю про таке рішення Міносвіти, яке б дозволяло встановлювати генератори в школах. Як і немає такого дозволу від ДСНС.
До речі, щодо генераторів, буржуйок. Досі немає спрощень чи призупинення цілого ряду норм для житлових, промислових, комерційних і інших приміщень, на АЗС – вони всі повинні відповідати протипожежним вимогам, мати декларацію чи дозвіл на викиди, сплатити екоподаток на викиди. Заборонено облаштовувати пункти обігріву з порушенням вимог. За це всі власники приміщень можуть бути притягнуті до відповідальності центральною владою.
Так само, як і за облаштування генераторами лікарен, для них теж необхідно оформлення документів, на які потрібен час і екоподаток. Тепло в лікарнях – це відповідальність голів громад, бо з центрального бюджету лікарні отримують кошти за лікування кожного пацієнта, а умови для цього повинен створити, і створює, орган місцевого самоврядування.
Кожна громада, велика чи мала, якщо має централізоване теплопостачання, запаслася якимись генераторами. Ще на початку осені мери великих міст нагадували мешканцям, що зима йде і буде холодною. Ми тоді всі сміялись, урядовці знущались, а зараз теплі речі, сухий спирт, генератори й буржуйки потрібні не тільки на фронті.
Дякувати Богу, осінь цьогоріч відносно тепла. Але зима йде.
Органи місцевого самоврядування закупили все, що змогли. Громади з весни просили по світу гуманітарні генератори від наших міжнародних партнерів. Великі міста поділились з меншими, з містечками. Місцеві ради затвердили програми про відшкодування вартості генераторів на багатоквартирні будинки (Киів відшкодовує 75% вартості, Тернопіль 50%, Чернівці 40000 гривень) – кожне місто свою формулу визначило, є співдія з мешканцями.
В Верховній Раді “лежить” законопроект №8026 на компенсацію 26 млрд гривень різниці тарифів з конкретними джерелами покриття. Лежить, але не виноситься в зал – і немає коштів для комунальних підприємств за стримання тарифів від зростання.
Міносвіти забрав більше 9 млрд гривень освітньої субвенції в громад, які вони зекономили для капвидатків для облаштувань бомбосховищ чи обігріву в закладах освіти, забрав на централізований друк посібників.
Парламент не виділив достатньо коштів ДСНС для обладнання місць для обігріву на випадок надзвичайних ситуацій.
Уряд не ввів тимчасові умови для використання обігрівачів усіх форм, не передбачив додаткові інструкції для законного використання генераторів і іншого обладнання. Тому завтра до кожного мера, голови ОСББ, бізнесмена, роботодавця може прийти контролер-штрафувальних за порушення правил пожежної безпеки. І буде правий.
І не соромно народним депутатам при цьому повчати органи місцевого самоврядування, як забезпечувати теплом мешканців?!
Насправді, в більшості міст і містечок органи місцевого самоврядування спільно з ДСНС напрацювали порядок дій, кожен має своє завдання. На жаль, більшість вже відпрацювали ці регламенти в реальному часі з реальними ситуаціями.
Всі великі міста чекають на доставку мобільних котелен, які надані нам міжнародними партнерами.
Знаєте, коли навесні без жодної допомоги державної влади з-під обстрілів евакуювали дитячі будинки, будинки малюка, ніхто не перевіряв мерів, як вони це робили. А вони це зробили. Разом із держслужбовцями, яким важливо бути, а не здаватись. Разом з людьми, кожен з яких максимально віддавав себе на своєму місці: водіями, лікарями, санітарочками, вантажниками, волонтерами.
Глобально міста готувались до зими з весни, зараз час реалізації придбаного, отриманого на місцях, в самих пунктах обігріву, де вони облаштовані. І там все так само залежить зараз від людей. Як ми залежимо зараз всі від майстрів, електриків, токарів, зварювальників, інженерів, які в енергетиці роблять дива всупереч особистим інтересам, техніці безпеки та наглядачам.
Оксана Продан, радниця Голови Асоціації міст України
