Якщо провести опитування у киян, який в столиці прожитковий мінімум, то ми почуємо десятки варіантів відповідей і, як не парадоксально, більшість цих відповідей будуть правильними і неправильними водночас.
За законом прожитковий мінімум це “вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості”.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
– дітей віком до 6 років;
– дітей віком від 6 до 18 років;
– працездатних осіб;
– осіб, які втратили працездатність.
Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування, виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Основними принципами формування набору послуг є:
· задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв’язку з навколишнім середовищем;
· задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров’я;
· визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів), виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг;
· урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.
Власне, прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів й щороку затверджується Верховною Радою в законі про Державний бюджет на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Наразі законом “Про Державний бюджет України на 2024 рік” встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
– дітей віком до 6 років – 2563 гривні;
– дітей віком від 6 до 18 років – 3196 гривень;
– працездатних осіб – 3028 гривень;
– працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – 2102 гривні;
– працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, – 2102 гривні;
– працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, – 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, – 2361 гривня.
Водночас Міністерства соціальної політики у відповіді на запит щодо надання публічної інформації про фактичний прожитковий мінімум надало наступну інформацію.
Таки чином вартісна величина прожиткового мінімуму, визначена в законі про Державний бюджет на 2024 рік, вже є меншою за фактичну вартість прожиткового мінімуму в середніх цінах грудня минулого 2023 року:
– у 2,27 рази для дітей віком до 6 років – 2563 гривні проти 5829,66 гривень;
– у 2,29 рази для дітей віком від 6 до 18 років – 3196 гривень проти 7327,51 гривень;
– у 2,73 рази для працездатних осіб – 3028 гривень проти 8257,32 гривень;
– у 2,31 рази для осіб, які втратили працездатність – 2361 гривня проти 5446,19 гривень.
Про ганебну практику спотворення конституційних соціальних стандартів КиївВлада писала в статті “Прожитковий мінімум- стандарт чи діагноз”.
Ще важливо взяти до уваги очікуваний у 2024 році рівень інфляції на споживчі товари та послуги (за оптимістичними прогнозами 10-15%) та значна розбіжність в цінах за регіонами країни.
Тому принципово важливою є норма ст. 2 Закону Про прожитковий мінімум , якою визначено: “Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до цього Закону”.
Тож постає, здавалось би, просте питання: яким є прожитковий мінімум для столичних дітей, київських пенсіонерів й працівників?
Відсутність цієї інформації на сайті Київської міської ради та її виконавчих органів (КМДА тощо, – KВ) може говорити або про її приховування, або про небажання знати реальний стан життя киян і адекватно та належно формувати соціально-економічну політику мерії.
І ще – саме в умовах війни та багатовекторної допомоги від наших західних партнерів вкрай важливо не припудрювати справжні показники рівня життя як по країні так і в столиці.
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
