У Києві відбувся черговий “раунд” судового спору, який має вирішити долю трьох земельних ділянок площею 6,4 га на вул. Михайла Максимовича, 34. Нещодавно апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було визначено, що ця земля за функціональним призначенням має відноситися до житлової забудови. Відповідно, було “поновлено” дію Детального плану території (ДПТ) мікрорайону Жуляни, у якому ця земля відноситься до комунально-складських та сільськогосподарських територій. Що цікаво, такому рішенню суду треба завдячувати саме пильності представників столичної громадськості. Юристи міськради, схоже, були ладні “злити” справу в інтересах ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”, яке є орендарем відповідних ділянок та хоче забудувати їх житлом, хоча раніше фактично “добровільно” відмовилося від планів зведення там багатоквартирних будинків. Співвласником вказаної компанії ї є ексдепутат Київради і ексзаступник голови КМДА Ігор Лисов (на колажі). Ймовірно, забудовники продовжать наполягати на задоволенні своїх вимог у касаційному суді.
Як стало відомо КВ, 3 червня 2026 року Шостий апеляційний адмінсуд задовольнив апеляційну скаргу киян Володимира Бондаря і Олександра Дядюка у справі №320/40117/25.
Таким чином апелянтам вдалося оскаржити рішення Київського окружного адмінсуду (КОАС) від 2 лютого 2026 року, яким було задоволено позов ТОВ “Територіальне міжгосподарче об’єднання (ТМО) “Ліко-Холдінг” щодо визнання протиправними і скасування окремих положень рішення Київради від 14 червня 2007 року №796/1457, яким було затверджено ДПТ мікрорайону Жуляни в Солом’янському районі.
Претензії компанії стосуються того, що цим детальним планом три земельні ділянки на вул. Михайла Максимовича, 34 (до перейменування – вул. Онуфрія Трутенка) за функціональним призначенням були віднесені до комунально-складських територій, територій сільськогосподарських та територій вулиць та доріг. Йдеться про ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:278:0001, 8000000000:72:278:0002 і 8000000000:72:278:0003 загальною площею близько 6,4 га, які вказана компанія орендує у столичної громади. У ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” планують добитися того, щоб суди дозволили використовувати цю землю для житлової забудови.
Суть суперечки
У компанії зазначають, що у червні 1991 року виконавчий комітет Київської міськради народних депутатів відвів цю землю з цільовим призначенням для будівництва житлового кварталу в комплексі з об’єктами культурно-побутового, соціального призначення та групової котельні з тепломережами. Тоді ці земельні ділянки були передані у постійне користування Територіальному міжгосподарчому об’єднанню (ТМО) Московського району (нині – Голосіївський район), яке було підпорядкованою столичній владі комунальною структурою. Що цікаво, це ТМО тоді отримало понад чотири десятки гектарів землі, включно з низкою сусідніх ділянок – вони не стосуються цієї теми, але цей факт є важливим, і його потрібно зафіксувати. Надалі, у 90-х та на початку 2000-х років ТМО Московського району отримало два дозволи на будівництво двох черг житлового масиву на отриманих чотирьох десятках гектарів, але по факту там на початку 2000-х було зведено лише групову котельню площею 1,4 тис. кв.м. – якраз на одній з ділянок, за яку наразі бореться ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”.
У вказаній компанії називають себе правонаступником ТМО Московського району і зазначають, що рішенням №752/3327 від 14 липня 2005 року міськрада передала вказані ділянки площею 6,4 га вже в оренду саме ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”. Але ці землевідводи фіксували інше цільове призначення ділянок. Так, ділянки площею 3,1 га і 2,31 га були відведені на 25 років для завершення будівництва виробничої бази та її експлуатації, а найменша з цих ділянок площею 0,96 га – на 5 років для завершення будівництва виробничої бази (договір оренди цієї ділянки Київрадою двічі поновлювався – у 2012-ому та 2024-ому).
Найбільша з ділянок, орендованих ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” (карта порталу Опендатабот)
У ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” вважають, що Київрада при прийнятті рішення №752/3327 безпідставно вказала для цих ділянок категорію земель “землі промисловості” та цільове призначення “для завершення будівництва виробничої бази та подальшої її експлуатації” – мовляв, повинна бути категорія “землі житлової та громадської забудови” та цільове призначення “для будівництва житлового кварталу в комплексі з об’єктами культурно-побутового, соціального призначення та групової котельні з тепломережею”. Це сталося начебто через те, що столична влада, на думку юристів вказаної компанії, безпідставно “назвала” котельну об’єктом промисловості, фактично “забувши”, що ця котельня є складовою житлового кварталу. Відповідно, як вважають у ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”, надалі у вищезгаданому ДПТ вже було протиправно зазначено “неправильне” функціональне призначення цієї землі – воно, мовляв, повинне “співвідноситися” з цільовим призначенням, яке столична влада визначила у 1991 році.
Як зазначалося вище, 2 лютого 2026 року КОАС повністю задовольнив вимоги ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”. Втім, із таким судовими вердиктом не погодилися двоє громадян, які були долучені до цієї справи в якості третіх осіб на боці Київради – вищезгадані Володимир Бондарь і Олександр Дядюк. Перший є власником земельної ділянки для садибного будівництва на вул. Місячній, 17 (кадастровий номер – 8000000000:72:287:0054), яка межує з вищезгаданою ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:278:0003. А тому, мовляв, рішення суду по цій справі може вплинути на його права. Що стосується Олександра Дядюка, то він є відомим столичним юристом і правозахисником, який займається у т.ч. земельними та містобудівними питаннями.
Необхідність вступу до цього судового спору Олександр Дядюк пояснив фактично тим же – що ця судова справа важлива як для всієї громади міста, так і конкретно для нього. Юрист зазначив, що оскаржуваний ДПТ, на його думку, був затверджений відповідно до чинного Генерального плану Києва, у межах якого спірні земельні ділянки визначені як комунально-складські, сільськогосподарські території та території вулиць і доріг. Також Олександр Дядюк підкреслив, що ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” намагається скасувати законний ДПТ з метою здійснення протиправної забудови, яка суперечить містобудівній документації та може призвести до перевантаження інфраструктури і негативних наслідків для міста. Серед іншого, юрист нагадав, що компанія підписувала договори оренди з тим цільовим призначенням, яке її начебто не влаштовує, продовжувала їх, не намагалася внести до них зміни і не оскаржувала вищезгадане рішення Київради №752/3327.
Крім того, Олександр Дядюк тоді повідомив КВ, що нема жодного доказу, що “ТМО “Ліко-Холдінг” є правонаступником Територіального міжгосподарчого об’єднання Московського району – окрім того, що це прописано в статуті вказаної ТОВки. За його словами, на підтвердження цього факту повинні існувати якісь документи, у яких столична влада визнає цю компанію правонаступником свого комунального ТМО. Також він підкреслив, що наразі взагалі незрозуміло, чи планувалася, відповідно до рішення від 1991 року та вищезгаданих дозволів на будівництво, на цій землі саме житлова забудова – цілком можливо, там якраз і мала бути лише котельня та інші промислові об’єкти.
При цьому, дозволи на будівництво, які ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” згадує в своєму позові, на переконання Олександра Дядюка, наразі вже є нечинними. Юрист зазначив, що вони були видані під забудову землі, яка була передана в постійне користування, відповідно до того ж рішення від 1991 року, але надалі це рішення було скасовано – відповідно до вищезгаданого рішення від 2005 року. А будувати “без землі”, звісно, не можна.
А вже після перемоги в апеляційній інстанції Олександр Дядюк розповів КВ, що, на його думку суддя першої інстанції так і не вказала, який закон порушила Київрада, затверджуючи ДПТ у 2007 році. За словами юриста, єдине, на підставі чого служительниця Феміди скасувала детальний план – те, що ухвалюючи цей документ, міськрада проігнорувала “законні очікування” позивача стосовно того, що він збирався будувати там житло.
“Але я хочу наголосити, що у бізнесменів плани можуть змінюватися. У 2003-2005 роках компанія зверталася до Київради, тоді ще Олександра Омельченка (нині покійний ексмер Києва і ексдепутат столичної міськради. – КВ), і до управління земельних ресурсів КМДА, попросивши переоформити право постійного користування на право оренди. Але тоді було деталізовано, що ця територія в 6,4 га має бути оформлена для завершення будівництва виробничої бази та її експлуатації. Тобто, не під житлове будівництво. Таким чином, станом на 2005 рік їхні очікування були іншими, ніж у 90-х. Хто заважав їм звернутися до столичної влади і клопотати, щоб земля була під житлове будівництва? Відповідно, у 2007 році ДПТ було затверджено згідно з діючим на той момент цільовим призначенням та відповідними актуальними планами компанії”, – підкреслив Олександр Дядюк.
При цьому, юрист вважає, що столична влада доклала недостатньо зусиль задля того, щоб довести, що жодних порушень з її боку при затвердженні ДПТ не було. Крім того, Олександр Дядюк переконаний, що ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” буде оскаржувати рішення суду апеляційної інстанції в касаційному суді.
“Департамент містобудування, особливо у першій інстанції, явно підігрував забудовникам, тому мені довелося переломлювати ситуацію. Я зі шкури ліз! Представники департаменту в суді (вони ж були представниками Київради. – КВ) навіть не надали листи [2003-2005 років], і це я “розкопав” листи. Вони (чиновники. – КВ) могли ж це зробити! Справа відверто зливалася в суді, бо КМДА і Київрада не надали жодних доказів, що дії столичної влади були законними. При цьому, департамент подав таку апеляційну скаргу, що я не знаю, чи сміятися, чи плакати. На мою думку, планувався тихенький судовий “договірняк”. Але на цьому наша боротьба не завершиться, бо на кону понад 6 га землі!”, – зазначив Олександр Дядюк.
Що цікаво, за інформацією юриста, відношення до можливої подальшої житлової забудови цієї території, ймовірно, може мати народний депутат діючого IX скликання Верховної Ради (обирався від “ОПЗЖ”) Євген Ісаєнко. За словами Олександра Дядюка, вказана інформація не підтверджена, але про це йому повідомили джерела серед столичних девелоперів, які “в курсі справи”.
Про фігурантів
За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” було зареєстроване у січні 1995 року. Наразі його засновником вказано венчурний фонд “Форт”, кінцевими бенефіціарами – кияни Марія Посвистак (також є директоркою “ТМО “Ліко-Холдінг”), а також Ігор і Руслан Лисові.
Система Youcontrol відносить “ТМО “Ліко-Холдінг” до однойменної корпоративної групи “Ліко-Холдінг”, яка об’єднує близько шести десятків компаній, зайнятих переважно у сфері будівництва житлової нерухомості. Ключовою особою вказаної групи є вищезгаданий Ігор Лисов – депутат Київради IV скликання (2002-2006 роки), ексзаступник голови КМДА (2003-2006 роки) та народний депутат V і VI скликань Верховної ради (обирався по спискам “Партії регіонів”), президент Федерації України за стрибків у воду. Також останній є почесним президентом створеної в 1991 році девелоперської компанії “Ліко-Холдінг”. За даними порталу про нерухомість “ЛУН”, її портфоліо налічує три житлових комплекси – ЖК “Ліко-Град”, ЖК “Венеція” та ЖК “Ліко-Град Perfect Town” (зводиться у партнерстві з девелопером “Perfect Group”).
Нагадаємо, законність будівництва останнього комплексу, який зводиться на ділянці на вул. Максимовича, 32 (по “сусідству” з ділянками, за житлову забудову яких наразі бореться ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”), викликала питання у різних державних органів.
Ще у квітні 2019 року Державіаслужба України прийняла рішення про припинення цієї забудови – у зв’язку з відсутністю у забудовників попереднього погодження місця розташування і висоти об’єкта будівництва з відповідними державними органами. Зазначалося, що роботи проводяться на приаеродромній території аеропорту “Жуляни” без узгодження з цим аеропортом та безпосередньо самою Державіаслужбою. А через кілька місяців ця структура ініціювала судовий спір, в рамках якого вимагала виконати її рішення про зупинку робіт. І два роки тому, в січні 2024-го, Державіаслужба частково виграла цю судову справу – Департамент містобудування та архітектури КМДА було зобов’язано погодити це будівництво зі вказаною службою. При цьому, остання заявляла в ході цього судового процесу більш серйозні вимоги – щодо знесення всіх збудованих там будівель (наразі там зведено 3 будинки, ще 3 знаходяться на етапі будівництва), однак в цій частині позову Державіаслужбі було відмовлено.
Крім того, у липні 2020 року будівництвом ЖК “Ліко-Град Perfect Town” зацікавились правоохоронці – Головне слідче управління Нацполіції відкрило кримінальне провадження за фактами порушень при реалізації цього проєкту. Зокрема, слідчі вказували на те, що це будівництво проводиться з порушенням цільового призначення землі (Київрада в 2004 році надавала землю в оренду під будівництво торгово-розважального комплексу, і у відкритих джерелах навіть називалася його проєктна назва – “Happy Mall”) та МУО (цим документом було передбачено будівництво об’єкту не вище 2 поверхів). Однак це слідство, схоже, не було доведено до кінця.
Читайте: Справа про будівництво ЖК “Ліко-Град Perfect Town” дійшла до Касаційного суду
Як раніше неодноразово повідомляла КВ, девелоперську компанію “Perfect Group”, яка має немало скандальних проєктів на території столиці, приписують якраз вищезгаданому Дмитру Ісаєнку, хоча він причетність до вказаного бізнесу заперечував. Ісаєнко відомий як ексзаступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (2007-2015 роки) і діючий секретар парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
Зазначимо, що наразі він є обвинуваченим у справі щодо спроби заволодіння земельною ділянкою на лівому березі Києва. Йдеться про 8,1 га землі на вул. Клеманській, на якій планувалося зведення висотного ЖК “NewTone”. За версією слідства, Дмитро Ісаєнко задля реалізації такого проєкту вступив у змову з посадовцями ДП “Держбудкомбінат”, у користуванні якого знаходиться ця земля, і надалі у відповідному інвестиційному конкурсі перемогла підконтрольна парламентарю компанія.
Читайте: Сумнівні інвестиції та судові спори: чому НАБУ і САП зацікавилися забудовою Дмитра Ісаєнка
Департамент земельних ресурсів КМДА з 2 квітня 2021 року очолює Валентина Пелих. Вона наразі є підозрюваною в рамках справи щодо ймовірного захоплення земельної ділянки під колесом огляду на Контрактовій площі. Посаду директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА з 1 листопада 2016 року обіймає Олександр Свистунов.
Наразі сферу земельних відносин столиці контролює заступник голови КМДА Владислав Андронов, а за діяльність “містобудівного” департаменту відповідальний інший заступник Віталія Кличка – Вячеслав Непоп.
Раніше, із квітня 2021-го роботу обох цих департаментів в якості заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень контролював вищезгаданий Петро Оленич, аж поки у березні 2025-го не був звільнений після отримання підозри у справі “Чисте місто” (резонансне кримінальне провадження щодо можливого дерибану комунальних ділянок).
Фото: колаж КВ
Олександр Глазунов
КиївВлада
