Олексій Ботнаренко – кандидат юридичних наук, спеціаліст у сфері обліку та оподаткування, науковець у галузі права. З 2004 року він працює в правоохоронних органах і наразі опікується справами ветеранів у Міністерстві внутрішніх справ України. На місцевих виборах в 2020 році Олексій балотується на посаду депутата Київради від партії “ЗА Майбутнє” у Дніпровському районі.
– Олексію, що змусило вас зайнятися політикою?
– Як ви розумієте, я не політик і ніколи ним не був. Моя основна та наразі єдина сфера діяльності – це правоохоронні органи. Вже майже 20 років я працюю у цій сфері. Паралельно я підвищував свою кваліфікацію: здобув ступінь кандидата юридичних наук, отримав звання доцента у галузі управління та роботи з персоналом, деякий час за сумісництвом викладав у Національній академії внутрішніх справ.
Я б не сказав, що прийшов у політику, просто зрозумів, що час настав. Політика сама увійшла в моє життя. Останні кілька років я є начальником управління у справах ветеранів війни департаменту персоналу МВС. Ця посада дуже тісно пов’язана з суспільно-політичними проблемами. До того ж я сам був учасником бойових дій на сході України і розумію, наскільки важлива для ветеранів та їхніх сімей державна підтримка і політична воля.
Активної громадської позиції недостатньо для вирішення глобальних проблем – це можливо лише через політичну сферу, на законодавчому рівні. Тому для мене політика – це новий виклик, який дозволить мені взаємодіяти із суспільством на новому рівні обов’язків і відповідальності.
– Чому ви вирішили балотуватись до Київради?
– Я людина досить амбітна та цілеспрямована. Ставлячи перед собою завдання, я звик працювати на результат. У моєму розумінні результат – це не просто досягнення цілі й особисте задоволення від нього, а те, яку користь цей результат приносить суспільству. Тому, коли я приймав рішення балотуватись у депутати до Київради, важливу роль відіграло моє професійне бачення – що тільки користь для людей можна назвати ефективною роботою, незалежно від сфери.
– У вас насичений досвід роботи в МВС. Чи матиме це вплив на вашу діяльність на посаді депутата?
– Хочу ще раз підкреслити, що моя основна діяльність в будь-якому разі перетинається з політичною сферою. Але я не можу сказати, що мав до неї безпосередній стосунок. Працівники правоохоронних органів є здебільшого аполітичними, наше головне завдання – це безпека громадян, захист їхніх прав і свобод.
Політична активність – це мій особистий вибір як громадянина, а не як працівника органів внутрішніх справ. Тому мої погляди та позиції у цьому вимірі повністю відмежовані від професійної діяльності. Але я впевнений, що мій досвід як правоохоронця допоможе мені зробити внесок у розвиток політики – у моєму випадку поки що на рівні Київради і безпосередньо у Дніпровському районі, в якому я балотуюсь.
– Чому ви йдете на вибори саме з партією “ЗА Майбутнє”?
– Я довго зважував і аналізував свій досвід, знання, ідеї і погляди, коли мені запропонували приєднатися до команди “ЗА Майбутнє”. Але головним аргументом “за” стало те, що це молода політична сила, сформована сильною та згуртованою командою професіоналів. Тут панують принципи досвіду та ефективності. Кожен член команди – висококласний спеціаліст у своїй сфері. Зазначу, що я не є членом цієї партії і ніколи не належав до будь-якої політичної сили. Я – член цієї команди. Команди не політиків, а передусім досвідчених управлінців і господарників. Команди, яка чітко знає, що і як потрібно робити і не боїться брати на себе відповідальність.
– Як ваша родина сприйняла ваше рішення балотуватись до Київради?
– Після того, як я вирішив поїхати в АТО на початку 2015 року – у той найпекельніший період загострення подій на сході – вони вже готові до всього. Рідні добре знають мій характер і життєву позицію, тому не можу сказати, що вони були дуже здивовані. Моя сім’я звикла до того, що я приймаю рішення тільки тоді, коли все зважив і усвідомив, що дійсно готовий. Вони мене цілком підтримують, і це дає мені сили і впевненість рухатися вперед і досягати своїх цілей.
– Якщо ви пройдете до Київради, які питання вирішуватимете передусім?
– Перш за все я встановлю пряму комунікацію з мешканцями району, щоб вони мали безпосередній доступ до своїх представників 24/7. Далі планую провести робочі зустрічі з мешканцями Дніпровського району і лише тоді затвердити пріоритетні завдання, які ми будемо вирішувати спільно. Я вважаю, що такі зустрічі мають відбуватися постійно. Депутати – це обрані представники мешканців міста, тому вони самі мають приходити до громади та ініціювати обговорення. Не можна обмежувати мешканців району годинами прийому в депутатських приймальнях.
Я впевнений, що це дозволить нам ефективно взаємодіяти у майбутньому, обговорювати та вирішувати нагальні питання. Ще я хочу започаткувати або відновити традицію вільних слухань громадян на засіданнях Київради. Місцева влада має чути реальний голос народу. Наступним кроком буде громадське слухання і затвердження підготованого нашою командою календарного плану дій Київради відносно вирішення першочергових питань – у районі та в місті в цілому.
– Чи можете ви сказати, що Дніпровський район – найкращий у Києві?
– Мені здається, поділяти райони на кращі чи гірші – не зовсім доречно. Зрештою, всі райони Києва – це єдине місто з великою історією. Всі райони заслуговують на належну увагу і створення комфортних умов для мешканців, зокрема й Дніпровський. На жаль, скрізь є свої вади, і це проблема не окремого району, а столиці в цілому. Точніше, місцевої влади, яка не створила належні умови для розвитку благоустрою, інфраструктури та загального розвитку міста. Кожна людина має відчувати безпеку, впевненість і підтримку – незалежно від району, в якому вона живе.
– Чим особливий Дніпровський район і які його три основні проблеми?
– Особливість Дніпровського району для мене – у його спокої, розміреності, прекрасній природі і, звичайно, в мешканцях. Тут немає метушні урядово-ділового кварталу. Тут живуть свідомі та суспільно активні люди. Вони вже десятиліттями щороку повстають проти незаконних забудов, відстоюють свою територію, відвойовують сквери та дитячі майданчики. Місцеві активісти створюють соціально корисні проєкти та ініціативи. Місцева влада має пишатися цим і всіляко підтримувати громадський актив.
Парки зайняли (і зайняли по праву!) третину всього району. А ще озера, сквери і просто красиві галявини, клумби… Але я все ж реаліст і бачу, що район, ніби соромлячись, ховає за цією густою зеленню недоглянуті двори і застарілі будинки. Їм понад 70 років – вони потребують капітальної реконструкції, але нікому немає до цього діла.
Першочерговою проблемою району я б назвав безпеку та порядок. Зрозуміло, що для мене це пріоритет з огляду на мою професійну діяльність. Але для Дніпровського району, як і для багатьох спальних районів Києва, ця проблема гостро стоїть. Звичайно, дуже актуальними для нашого району є благоустрій та інфраструктура. Це глобальна проблема Києва – нова забудова не враховує потреби містян у школах, садочках, доступі до транспорту. Вже те, що більшість мешканців Лівого берега працює на Правому, дає велике навантаження на інфраструктуру міста. Дніпровський район тут, на жаль, не є винятком. Третя нагальна проблема для району – це застарілі комунікації. Дніпровський район будувався одним із перших на Лівому березі. Це означає, що в багатьох будинках комунікації вже давно пережили свій термін експлуатації. Потрібно забезпечувати їхній регулярний ремонт, а краще – заміну.
– Ви народилися в Кіровоградській області. Як довго ви живете в Києві і чи почуваєтесь киянином?
– Я живу в Києві більшу частину життя. Тут я створив свою сім’ю, тут народилися і ростуть мої діти. У Києві почалася моя кар’єра і професійний розвиток. Звичайно, я відчуваю себе киянином. Я знаю проблематику нашого міста, адже це те, що я особисто проживаю і з чим зіштовхуюсь щодня.
– Чим для вас є Київ?
– Для мене Київ – це місто прогресу та розвитку. Це місто, в якому для кожного знайдеться простір вільних можливостей. Тут живуть свідомі, активні та сучасні люди. Я вважаю, що наша столиця – це свого роду реальна карта всієї України, де кожен район можна асоціювати із певним містом. Але ми маємо бути не просто відображенням, а прикладом для інших міст, щоб успішну стратегію розвитку Києва брали за основу в регіонах. Таким чином країна надалі буде тільки розвиватися та відновлюватися.
– Яким ви бачите Київ через 5 – 10 років?
– Мій Київ через 5 років – це сучасна європейська столиця з комфортними умовами для життя, правильною розвиненою інфраструктурою, чистим повітрям, охайними дворами, зручною системою транспортного сполучення, високим рівнем безпеки та правопорядку. А через 10 років, я в цьому впевнений, Київ буде вільно конкурувати з іншими європейськими столицями за рівнем комфорту, соціального захисту та економічного розвитку.
Довідка: Олексій Ботнаренко народився 1983 року в місті Новомиргород Кіровоградської області. Здобув ступінь кандидата юридичних наук за спеціальністю “Юридична психологія” в Національній академії внутрішніх справ України. Отримав ступінь магістра за спеціальністю “Облік та оподаткування” в Уманському національному університеті садівництва. Доцент управління та роботи з персоналом.
Обіймав низку посад у структурі МВС України, зокрема був начальником відділу Спеціального миротворчого центру МВС Національної академії внутрішніх справ (2013) та начальником управління у справах учасників антитерористичної операції МВС України (2018 – 2020). Наразі є начальником управління у справах ветеранів війни департаменту персоналу МВС України.
Кандидат у депутати до Київської міської ради у 6-му окрузі Дніпровського району.
Читайте: Денис Борисенко: “29 років Троєщина стоїть без змін”
Фото: сайт “За Майбутнє”
Джерело: “За Майбутнє”
