Здається, у столиці вже важко когось здивувати черговою хитромудрою забудовною схемою, та все ж трапляються настільки кричущі, що важко повірити в їхню реальність. Зараз йдеться про передачу ТОВ “Юг-Проект” (з орбіти забудовника “КСМ-Груп”) під забудову житловими багатоповерхівками лісової ділянки по просп. Академіка Глушкова, 65, яка була надана Національній академії наук України для… наукової роботи. Однак зараз з’явилася надія на збереження цієї землі: Офіс Генпрокурора відстоює її в численних судових справах. Тим часом КВ провела власне розслідування для пошуку варіантів збереження цієї території як природної цінності. Разом з експертами ми “перелопалити” природоохоронне законодавство та врешті знайшли найбільш оптимальний шлях. Він дозволяє не тільки зупинити забудову, а й зберегти середовище для флори та фауни, які існують на цій землі та мають там залишатися і надалі.
Витоки: хто і як перетворив наукову землю на ділянку під забудову
Розслідування зазвичай не починаються з передісторії, але в даному разі без неї неможливо осягнути масштаби проблеми та знайти шляхи виходу з кризи. З ухвал судових справ вдалося відтворити хронологію подій, що призвели до загрози забудови спірної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,68 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському районі столиці.
Скріншот з Публічної кадастрової карти України
Якщо зазирнути на самий початок, то ця історія починалася доволі оптимістично ще в середині ХХ століття. Справа в тому, що у 1944 році НАН України (на той час Академія наук УРСР, – КВ) отримала в безстрокове використання ділянки площею 350 га. Через кілька років з цих земель Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України отримав 92 га в урочищі «Теремки» для наукових робіт із розведення дубового шовкопряда. Цю території поділили на три ділянки, з яких у 2007 році дві увійшли до складу Національного природного парку «Голосіївський», а одну площею 5,69 га – залишили у користуванні інституту, де була облаштована його науково-експериментальна база.
“Коли створювався нацпарк “Голосіївський”, нікому в голову не приходило, що землі, які мають служити науці, можуть бути забудовані. Апріорі передбачалося, що ці ділянки автоматично захищені, бо це ж інститут”, – зауважив юрист і правозахисник Олександр Дядюк, коментуючи можливу причину невходження ділянки до нацпарку.
І дійсно захист цієї території від будь-яких посягань був прямим обов’язком НАН, закріпленим у відповідних документах. Та з роками наукова база занепала і ділянка під нею опинилася в полі зору забудовників.
Вивіска при в’їзді на територію науково-експериментальної бази Інституту зоології – мабуть єдине, що наразі пов’язує цю ділянку з наукою (листопад 2025 року)
Заїзд на територію нині недіючої бази (листопад 2025 року)
У 2018 році Бюро Президії НАН України всупереч здоровому глузду дало згоду на забудову земельної ділянки зі складу земель лісового фонду на просп. Академіка Глушкова, 65. Тим самим документом погодили й інвестора — ТОВ «Юг-Проект».
Через місяць, 21 серпня 2018 року, Інститут зоології уклав з ТОВ «Юг-Проект» договір № 21/65 щодо забудови цієї ділянки. В обмін на землю Інститут зоології повинен був отримати не менше 968 кв. м площі житла у майбутньому ЖК (це десь 25 однокімнатних квартир по 40 кв.м. – КВ).
Цікавим нюансом цього договору є те, що у ньому вказано кадастровий номер 8000000000:79:713:004, який містить лише 18 цифр замість передбачених в Україні 19. Нині в судах представники ТОВ «Юг-Проект» доводять, що йшлося насправді про ділянку 8000000000:79:713:0855, а «короткий» номер нібито взяли з містобудівного кадастру. Але ж ділянка 8000000000:79:713:0855 була зареєстрована у Державному земельному кадастрі лише у 2021 році, отже на момент укладання договору її не існувало і його предметом вона бути не могла.
Незважаючи на це, після підписання договору послідувала низка карколомних рішень: держреєстратор Юлія Кузьменко оформила право власності на ділянку 8000000000:79:713:0855 за НАН України, а право постійного користування — за Інститутом зоології. Невдовзі вона ж зареєструвала «право тимчасового використання» на ту саму землю — вже за ТОВ «Юг-Проект».
А далі все пішло як по маслу – вже 14 лютого 2022 року Департамент містобудування та архітектури КМДА видав ТОВ “Юг-Проект” містобудівні умови та обмеження (МУО) №194 на проєктування будівництва багатофункціонального комплексу (БФК) на просп. Академіка Глушкова, 65. КМДА дозволила ТОВ “Юг-Проект” розробляти за вказаною адресою проєкт будівництва споруд з гранично допустимою висотою до 44,9 м (близько 14-15 поверхів, – КВ). Це при тому, що в самих МУО чорним по білому написано, що ділянка призначена “для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки”, а функціонально належить до територій громадських споруд, лісів і лісопарків — згідно з Генпланом Києва до 2020 року.
Скріншот МУО (клітинкою позначено територію громадських будівель та споруд, решта – зелені насадження)
Влітку того ж року Київрада рішенням № 5146/5187 формально перевела цю ділянку із “земель лісогосподарського призначення” до “земель житлової та громадської забудови” (у лютому минулого року столичні обранці проголосували за виключення цієї ділянки з вказаного рішення, – КВ).
Окремий епізод цієї історії стосується будівель на ділянці. Як йдеться в одній із судових ухвал, у 2017 році НАН України зареєструвала право власності на 11 будівель загальною площею майже 2 тис. кв. м, серед яких три лабораторні корпуси, оранжерея для бджіл, майстерня, гараж, конюшня-склад, віварій та господарські споруди. У 2020 році нотаріус Рогач В.В. під виглядом виправлення додав до реєстру ще 8 лабораторних корпусів і павільйон, збільшивши площу до (!) 24,76 тис. кв. м. Однак огляд 2023 року показав: на місці — лише 11 об’єктів, решта — зелені насадження. В прокуратурі стверджують, що додаткові будівлі “прималювали” для збільшення площі забудови.
Олександр Дядюк припускає, що збільшити пляму забудови, зокрема, можна через схему реконструкції: “якщо в тебе є будівля певної площі, то в межах існуючих фундаментів можна реконструювати навіть без відведення землі”.
Судова боротьба за ліс
Нині майже кожен крок у спробі забудувати вказану ділянку оскаржується в судах. У Спеціалізованій екологічній прокуратурі Офісу Генпрокурора повідомили, що у 2023-2024 роках подано чотири позови (№ 910/17474/23, № 910/17599/23, № 910/3334/24, № 320/3892/24) на захист цих лісових земель. Зокрема, прокурори вимагають скасувати держреєстрацію права власності за НАН, права “тимчасового використання” за забудовником, зміну цільового призначення ділянки, реєстрацію “зайвих” об’єктів нерухомості, а також видані містобудівні умови та обмеження.
Попри таку пильну увагу правоохоронців, ТОВ «Юг-Проект» продовжує відстоювати свої плани: з 2022 року триває ініційований компанією суд щодо коригування МУО (справа №640/11755/22). Забудовник серед іншого домагається збільшити поверховість удвічі – до 31 поверху. Подробиці проєкту “КиївВлада” намагалася дізнатися з перших уст – відповідний лист було надіслано ТОВ “Юг-Проект”, проте станом на дату виходу цього тексту відповідь надана не була. Зв’язатися телефоном з представниками компанії також не вдалося — на доступні номери ніхто не відповідає.
Схема забудови ділянки (джерело – Михайло Погребиський)
“Забудовник вже “вкинув” у цю ділянку дуже серйозні гроші – від сотень тисяч доларів до пари мільйонів. У таких випадках забудовники зазвичай “оплачують” кожен етап: від отримання землі до введення будинків у експлуатацію. А тепер прокуратура буквально у них “кровне видирає”. Якби вони нічого не вклали, то і не “воювали” б так за ділянку”, – прокоментував юрист Олександр Дядюк.
Наразі у жодній з цих справ судами не було винесено остаточного рішення. Основним досягненням правоохоронців станом на сьогодні є арешт ділянки, накладений 15 лютого 2024 року. Він передбачає повну заборону на забудову, земляні роботи, прокладання під’їздів, вирубку лісу та будь-яке втручання у рослинний покрив.
Голова ГО «Екозагін» Михайло Погребиський переконаний, що якби арешт не наклали, то забудовник як мінімум почав проводити там підготовчі роботи, у формат яких безсумнівно увійшла б зачистка ділянки від дерев.
Наразі напруга в ситуації лише зростає, оскільки забудовник активно намагається скасувати арешт на ділянку, використовуючи всі доступні інструменти, щоб таки реалізувати свої наміри. За даними Михайла Погребиського, на сьогодні основну надію забудовник покладає на експертизу, якої він так домагався і яка серед іншого має начебто визначити, чи є на ділянці лісовий фонд.
“У забудовника основна ставка — це так звана комплексна експертиза, яку проводить Київський науково-дослідний інститут судових експертиз при Мін’юсті. Вони буквально вибивали її у кожній справі. Ми припускаємо, що якщо забудовник так наполягав на її призначенні, то є підстави вважати, що вона буде замовною. Навіть якщо експерт напише, що не вдалося визначити, чи є там лісовий фонд – це буде задовольняти забудовника. Суддям буде легше винести рішення, вони просто з себе знімають відповідальність. І це основна загроза”, – наголосив Михайло Погребиський.
Довідка: досьє на забудовника
За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “Юг-Проект” було засновано наприкінці 2008 року. Керівниця компанії – Наталія Возна, засновник та кінцевий бенефіціар – Микола Копистира.
Система Youcontrol відносить цю ТОВку, а також ТОВ “КСМ-Груп” (заявлений генпідрядник майбутньої забудови) до групи “КСМ-Груп”, яка об’єднує близько шести десятків компаній, зайнятих у сферах проєктування та будівництва житлових масивів, інфраструктурних об’єктів, мостів, доріг тощо. Ключові особи даної групи – Микола Копистира та його два сини Арсеній та Сергій, а також Наталія Возна, Ольга і Тетяна Черненко.
За даними відкритих джерел, Арсеній Копистира є зятем Михайла Вербенського – донедавна очільника Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ (МВС) України. Кар’єра Вербенського в “органах” тривала майже пʼять десятиль, зокрема, у 2010-2014 він очолював Державний науково-дослідний інститут України, у 2014-2015 — Головний штаб МВС України, у 2015-2018 — Департамент аналітичної роботи і організації управління МВС. А у 2018-2019 роках був членом Центральної виборчої комісії України.
Не менш цікавою є особистість і Сергія Копистири. Як повідомляла КВ, останній є одним із підозрюваних у справі щодо пропозиції неправомірної вигоди тепер вже ексочільнику Мінінфраструктури Олександру Кубракову (також був віце прем’єр-міністром з відновлення України) за сприяння у забудові землі на вул. Тираспільській, 43 в Києві.
Читайте: Квартири для Кубракова: за що скандальний київський забудовник пропонував хабар віцепрем’єру
Не обійшлося і без зв’язків з країною-агресором. Йдеться про неодноразово оприлюднені в медіа дані щодо причетності до діяльності “КСМ-Груп” Олександра Сівковича – сина українського експосадовця Володимира Сівковича, який з 2014 року проживає у Москві.
Так, Сівкович-молодший до 2015 року був власником ТОВ “Глобал Проперті 24”, яке свого часу було співзасновником ТОВ “Гідроінж-Буд”, яке де-факто є частиною “КСМ-Груп” і яке було замовником будівництва ЖК “Кришталеві джерела”, що зводився під брендом згаданого забудовника.
Нагадаємо, Володимир Сівкович, який за радянських часів проходив службу в КДБ, на початку XXI століття обіймав низку впливових посад – зокрема, був віце-прем’єром в уряді Миколи Азарова в березні-жовтні 2010-го, після чого до грудня 2013-го працював заступником Секретаря Ради нацбезпеки і оборони (РНБО). Він був одним з підозрюваних в організації побиття студентів на Майдані в грудні 2013-го. А з липня 2022 року Сівкович-старший є підозрюваним у держзраді.
Зв’язки “КСМ-Груп” ведуть і до чинної київської влади. Так, Микола Копистира є вітчимом депутата Київради Максима Макаренка (фракція «УДАР»), заступника голови земельної комісії. Цей факт фігурує в судових ухвалах, а з декларації депутата видно, що у 2018 році він отримав від Копистири позику на 4 млн гривень.
За даними ЛУН, “КСМ-Груп” входить до десятки найактивніших забудовників Києва й особливо активно працює на Теремках: п’ять з шести його проєктів зосереджені саме там. Більше того, три житлові комплекси — “Кришталеві джерела”, “Феофанія City” та “Авеню 42” — зводяться на землях НАН України та її інститутів, зокрема Інституту зоології ім. Шмальгаузена.
Читайте: КМДА підкинула забудовникам ЖК «Кришталеві джерела» ще 1 га землі біля парку «Феофанія»
Скільки ще земель академія передала землі цьому забудовнику – тема окремого розслідування. Зокрема, відомо, що НАНУ передала ТОВ «Інтербуд-ТМ» (входить до “КСМ-Груп”) ділянку на вулиці Заболотного, де під сокиру пустили дослідну горіхову плантацію. За словами очевидців, там викорчовували навіть пеньки — щоб неможливо було підрахувати масштаб завданих збитків.
Ще одна резонансна забудова запланована “КСМ-Груп” на вул. Василя Степанченка, 5 та бульв. Академіка Вернадського, 36-В. Там на майже 7 га землі ТОВ “Навіум-2006” з цієї групи збирається реконструювати комплекс будівель та споруд, які знаходяться у власності підпорядкованих НАН України двох установ – ДВП “Будремкомплект” і Державного автотранспортного підприємства експедиційних і спеціальних автомобілів.
Попри масову передачу землі, аудитори встановили, що в обмін на ці землі НАНУ отримує мізерну вигоду, а подекуди не отримує нічого. За даними Держаудитслужби, лише в Києві інвесторам передано 116 га державної землі в обмін на житло чи нежитлові приміщення. І якщо на перших порах угоди передбачали до 10% площі для науковців, згодом цей показник зменшився до 2%, причому часто навіть ці умови не виконуються. Наприклад, 152 квартири в ЖК «Кришталеві джерела» академія не отримала і через 16 років після підписання угоди, хоча завершення будівництва датоване 2022 роком. Крім цього відомо, що в окремих випадках так звані інвестори НАНУ з орбіти “КСМ-Груп” – розраховувалися з академією ремонтними роботами в приміщеннях.
Опір громадськості
Паралельно із судовими діями з боку Офісу Генпрокурора, проти забудови ТОВ «Юг-Проект» активно виступає громадськість. За словами місцевого мешканця “Теремків” Богдана Гдаля, місцева громада згуртовано веде інформаційну кампанію, ходить на суди. Він переконаний, що чим більше буде людей, які підтримують ліс – тим більше шансів його зберегти.
“Місцеві мешканці реагують обуренням. Забудова ділянки Інституту зоології однозначно вплине на збереженість всього лісу довкола неї. Навіть якщо мешканці нового ЖК будуть ідеально культурні, господарська діяльність ЖК неможлива без розширення доріг і буферних зон. Фактично про заповідний статус та інші переваги урочища “Теремки” як природно-заповідного об’єкта можна буде забути”, – наголосив Богдан Гдаль.
24 червня 2025 року була зареєстрована петиція до Київради щодо заборони забудови вищезгаданої ділянки. Вона зібрала необхідну кількість підписів, однак, як відповів Віталій Кличко, наразі вона не може бути реалізована через судові процеси, що тривають.
Ліс та залишки науки: огляд ділянки
Ділянка Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України повністю оточена територією Національного природного парку «Голосіївський». На місці з’ясувалося, що від нацпарку її відмежовує лише паркан, який подекуди вже завалився. При цьому візуально територія практично нічим не відрізняється: ті ж лісові насадження та ті ж білки, що перестрибують по кронах дерев. Дика природа не знає поділу на кадастрові земельні ділянки, ця територія схожа на цілісний лісовий масив з однаковою флорою та фауною.
Ліворуч від паркану ділянка Інституту зоології, праворуч від паркану – територія нацпарку “Голосіївський” (листопад 2025)
Територія Інституту зоології навесні (джерело фото – Михайло Погребиський)
На цьому в контексті захисту цієї ділянки від зведення багатоповерхівок, акцентувала депутатка Київради Олеся Пинзеник.
“Ділянка Інституту Шмальгаузена знаходиться за огорожею і оточена ділянками, які входять в нацпарк. Тобто у Нацпарку багаторічні дерева, а тільки за паркан – там уже малоцінна рослинність, як наполягає забудовник? Ну, це маячня. Там так само є багатовікові дерева, ділянка вкрита лісом. Я з місцевою громадою була там і на власні очі в цьому переконалася. Згідно Генплану – це теж ліс. Тому там не може бути ніякої забудови”, – наголосила депутатка.
Єдиною помітною відмінністю між ділянкою Інституту зоології та нацпарком є з десяток будівель і споруд, що колись слугували науці, а нині перебувають у занедбаному стані. Серед них вирізняється лише корпус №3 — він ще зберігає вигляд капітальної споруди у відносно доброму стані.
Корпус №3 колишньої науково-експериментальної бази Інституту зоології
Решта будівель та споруд колишньої науково-дослідної бази в нинішньому вигляді радше нагадують декорації до фільмів жахів. Деякі з них майже завалилися, частина – обросла самосійною рослинністю або захаращена сміттям і дошками. Підсилює атмосферу стихійні поховання домашніх тварин вздовж огорожі.
На супутникових знімках видно, що ці будівлі буквально “потопають” в зелених насадженнях. Також добре видно, що залісеність цієї території (за виключенням кількох відкритих ділянок) майже зливається з територією НПП «Голосіївський».
Супутниковий знімок ділянки на прилеглої території ранньою весною (приблизні межі ділянки позначені червоною лінією)
Супутниковий знімок ділянки на прилеглої території у вересні
Оскільки ділянка НАН з усіх боків оточена територією НПП «Голосіївський» і фактично не відділена, її забудова неминуче матиме згубний вплив на заповідну зону. На це вже не перший рік вказує керівництво нацпарку: “існує висока загроза значного негативного антропогенного впливу на об’єкт природно-заповідного фонду внаслідок масштабного будівництва – від шумового та хімічного забруднення до засмічення території, ущільнення ґрунтів та знищення рослинного покриву”.
Крім цього в.о.директора Нацпарку Михайло Глушаниця зауважує, що до ділянки Інституту зоології немає повноцінної під’їзної дороги, яка б забезпечила логістику, прокладання комунікацій, пов’язаних з будівництвом та експлуатацією об’єктів. До неї веде вузький проїзд, обабіч якого – територія нацпарку, відтак її розширення навіть на метр буде втручанням в заповідну зону. У зв’язку з цими ризиками, за словами адміністрації нацпарку, вона звернулася до правоохоронних органів та в подальшому озвучила відповідну позицію на судових засіданнях.
Дорога до ділянки інституту, яка з’єднує її з проспектом Академіка Глушкова та пролягає через НПП “Голосіївський” (листопад 2025)
Звичайно, візуальні огляди не є доказом того, що на ділянці 8000000000:79:713:0855 зростає повноцінний ліс, але цьому є і документальне підтвердження:
- згідно Генплану Києва до 2020 року земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території лісів та лісопарків, а також громадських будівель та споруд, що в тому числі задокументовано в МУО;
- державне об’єднання «Укрдержліспроект» підтвердило наявність лісової рослинності майже на всій ділянці, серед яких дерева віком від 44 до 200 років, діаметрами від 20 до 60 см. Крім цього, за інформацією цієї організації, територія містить умовні позначення кварталу та виділів земель лісового фонду;
- огляд місця події в одній з судових справ встановив, що ділянка на 96,6% вкрита зеленими насадженнями;
- у КМДА з посиланням на документацію урочища «Теремки» повідомили, що ділянка 8000000000:79:713:0855 накладається на виділи 1-9 лісового кварталу № 1 лісового господарства урочища «Теремки», які віднесено до рекреаційно-оздоровчих лісів.
Як вберегти природу?
Озброївшись цією інформацією і побачивши на власні очі, що ділянка густо вкрита здоровими деревами, ми взялися шукати шляхи її захисту від забудови та збереження екосистеми. У цьому питанні зосередилися на природоохоронному аспекті — збереженні цієї землі як екологічної цінності.
Ми поспілкувалися з численники екологами, юристами, депутатами та активістами. Вони запропонували пʼять можливих шляхів, кожен з яких має свої нюанси. Водночас вдалося виділити один, що може дати реальний шанс захистити ділянку навіть попри те, що формально поки що вона перебуває в користуванні приватного забудовника.
Варіант 1. Кілька фахівців зійшлися на думці, що найкращим рішенням у цій ситуації було б включення спірної ділянки до складу НПП «Голосіївський», адже вона повністю оточена його територією. Зокрема, таку ідею підтримує депутатка Київради Олеся Пинзеник. Вона наголошує, що у разі забудови ділянки нацпарк зазнає згубного впливу і ризикує перетворитися на прибудинкову територію ЖК.
Водночас вона констатує: оскільки земля перебуває у державній власності, у депутатів Київради немає юридичних важелів цю землю захистити, окрім публічного розголосу. Ініціатива має йти від Кабміну, адже саме йому підпорядковується НАНУ — проте, як бачимо, поки що такої волі немає, в цьому полягає основний мінус цього варіанту.
Разом з тим, за словами Олесі Пинзеник, столичний мер Віталій Кличко на зустрічі з громадськістю Голосіївського району на Совських ставках пообіцяв звернутися і підтримати звернення до Кабміну щодо цього питання, якщо буде така ініціатива. Тож надалі будемо спостерігати, чи матиме його заява продовження в діях.
Варіант 2. Ще один шлях — оголосити ділянку окремою територією природно-заповідного фонду, наприклад, заказником. Утім, він є найменш ймовірний, оскільки для його реалізації потрібна згода землекористувача, тобто ТОВ «Юг-Проект». А це майже гарантована відмова, адже очевидно у забудовника на ділянку зовсім інші плани.
Юрист і праовзахисник Олександр Дядюк зауважив, що навіть, якщо сумнозмісний інвестдоговір між Інститутом зоології та ТОВ “Юг-Проект” вдасться розірвати через суд і ділянка знову перейде у користування інституту – ця держустанова також може не погодити створення заказника. Оскільки в цей момент там можуть згадати про наукове призначення ділянки, мовляв, ми ж тут “наукою займаємося”, у нас тут об’єкти нерухомого майна.
Варіант 3. Ще один із варіантів захисту ділянки також розбивається об ті самі аргументи – щодо згоди землекористувача. Водночас є цілком законним і заслуговує на увагу. Більше того — якби його вчасно реалізували, питання забудови цієї території зараз би взагалі не поставало.
Йдеться про встановлення охоронної зони території природно-заповідного фонду – в даному разі НПП “Голосіївський” – в розумінні Закону України “Про природно-заповідний фонд”. Суть цього механізму полягає в тому, що охоронна зона поширюється на прилеглі до заповідних територій ділянки або навколо них для додаткового захисту.
Ця охоронна зона встановлюється окремим рішенням після погодження у даному разі нацпарком з усіма землекористувачами прилеглих ділянок. Саме ця умова й ускладнює реалізацію механізму: кожен користувач має дати згоду на створення охоронної зони та взяти на себе зобов’язання не допускати забудови, розорювання чи вирубки на ній. За даними еколога, співробітника відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології НАН України, голови ГО «Українська природоохоронна група” Олексія Василюка, із 8,5 тисяч об’єктів природно-заповідного фонду в Україні охоронні зони мають лише кілька сотень.
У цьому контексті фахівці також підкреслюють: головна зацікавленість у створенні охоронної зони має виходити саме від НПП «Голосіївський». Якщо його адміністрація не ініціюватиме й не просуватиме цей процес, то ніхто інший цим займатися теж не буде.
Варіант 4. Четвертий шлях для захисту озвучив директор ГО «Київський еколого-культурний центр» Володимир Борейко — йдеться про резервування території під заповідання, передбачене статтею 55 Закону України “Про природно-заповідний фонд”. Це тимчасовий механізм охорони природних територій, які в майбутньому планують зробити заповідними.
Простіше кажучи, якщо є цінна для природи ділянка, яку держава чи громада хоче зробити частиною природно-заповідного фонду, то спочатку її можуть “зарезервувати” — максимум на 5 років. Земля при цьому залишається у користуванні чи власності нинішнього власника, але з обмеженнями: її можна використовувати лише з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища. Рішення про резервування ухвалюють місцеві ради або органи виконавчої влади.
“Для прикладу – у Пірнівській громаді дізналися, що до них ідуть хлопці розробляти на Десні кар’єри для видобутку піску. Для резервування по закону треба було рішення їхньої сільради, яка його прийняла. Те саме відбулося з Бучанською радою, де на територію лісу хотіли “залізти” забудовники. Тепер ця ділянка зарезервована на п’ять років, після завершення яких можна буде продовжити”, – розповів Володимир Борейко.
Однак цей варіант, попри свої переваги, має й низку недоліків. По-перше, як наголосив Олексій Василюк, процедура резервування, яка прописана в законі про ПЗФ, не містить чітко прописаного захисту цієї території, як то заборону на забудову, розорювання, вирубку чи пошкодження. Крім того, закон не встановлює відповідальності за завдання шкоди зарезервованій території. По-друге, сам процес резервування, за його словами, є надто складним і трудомістким.
“Готувати обґрунтування на резервування потребує приблизно тих самих зусиль, що і обґрунтування на створення об’єкту ПЗФ. То для чого це робити двічі? Це неймовірний обсяг роботи і ніхто це фінансувати не хоче. Якщо вже хтось готовий погодити створення якогось заповідного об’єкта, то краще відразу цим і займатися”, – наголосив Олексій Василюк.
Варіант 5. Врахувавши всі попередні нюанси та консультації з фахівцями, ми дійшли до п’ятого, найбільш реалістичного варіанту — створення на спірній ділянці охоронної зони. Порядок її запровадження визначено постановою Кабміну 12.05.2023 року № 499. На той час міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець пояснював, що метою впровадження цього механізму є швидкий захист невеликих місцевостей, де зафіксовані рідкісні види рослин та тварин.
“Ці охоронні зони створюються навколо місць, де точно є конкретний вид червонокнижної рослини, або гніздо червонокнижного птаха, або нора червонокнижного звіра. Постанова передбачає мінімальний розмір такої охоронної зони, це може бути 300 м. Для захисту проблемних маленьких ділянок цього цілком достатньо”, – пояснив Олексій Василюк.
Екологи зауважують, що хоча створення охоронних зон є достатньо новим механізмом, він вже активно реалізується в Житомирській, Миколаївській, Кіровоградській та Черкаській областях. Володимир Борейко зауважив, що столиця поки що не створила жодної такої зони. Водночас, нещодавно відповідальний за це Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА очолив новий директор — Павло Іванов. Тому саме зараз є сподівання, що з новим керівником та новими підходами місто активніше включиться у процеси збереження рідкісних видів флори і фауни.
Отже, щоб створити охоронну зону на спірній ділянці Інституту зоології, потрібно насамперед довести наявність на ділянці видів, занесених до Червоної книги України. А це, як наголосила фахівчиня ГО «Українська природоохоронна група» Катерина Філюта, вже суто практична справа: ініціатор (наукова установа, природоохоронне громадське об’єднання або інша зацікавлена юрособа) повинен зібрати дані про наявність рідкісних видів, скласти картосхему, написати обгрунтування і подати цей пакет документів до уповноваженого органу, яким в даному випадку є КМДА.
Згодом держадміністрація має відправити відповідне звернення до землекористувача чи землевласника, у якого є десять днів на реакцію – на надання своїх обґрунтованих пропозицій та зауважень для розроблення паспорта охоронної зони. Після цього, за необхідності доведеться виїхати на місце з представниками міської адміністрації та власника/користувача ділянки, показувати на виявлені види, щоб звірити їх наявність з викладеним в документах. Охоронна зона вважається створеною, коли уповноважений орган затверджує її паспорт.
Тобто, землекористувач чи землевласник не може своїм непогодженням заблокувати створення охоронної зони – і в цьому ключова перевага вказаного варіанту для захисту ділянки, яка наразі перебуває в користуванні ТОВ “Юг-Проект”. Більше того, фахівці вказують на те, що, саме він повинен охороняти рідкісні види. Це працює приблизно так: на приватній ділянці є щось рідкісне – чудово, значить, власник ділянки є щасливим господарем цього скарбу і він повинен його охороняти. Володимир Борейко наголосив, що з прийняттям цієї постанови, більше не потрібно покладатися на добру волю землекористувача чи землевласника.
Те, що на цій ділянці зростають рідкісні рослини – ні для кого не секрет. Влітку цього року співробітники нацпарку “Голосіївський” вчергове зафіксували популяції на ділянці щонайменше двох червонокнижних рослин – лілії лісової та цибулі ведмежої (черемша).
Крім цього, аналіз біорізноманіття за допомогою інструменту Biodiversity Viewer * вказує, що на ділянці Інституту зоології зафіксовано щонайменше 26 видів флори й фауни, зокрема п’яти з Червоної книги України — жука-оленя, вусача мускусного, підсніжника білосніжного, лілії лісової та мегарисси перлатої.
На додачу, аналіз вказує на наявність там видів, занесених до Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, зокрема численних птахів та плазунів.
Не виключено, що забудовник спробує знищити рослинний покрив ділянки Інституту зоології, щоб позбутися виявлених там червонокнижних рослин до весни – коли буде змога офіційно їх зафіксувати та задокументувати. Тож в найближчі місяці будь-яка активність на цій території перебуватиме під посиленою увагою громадськості.
Нагадаємо, що Національну академію наук України очолює Анатолій Загородній, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України – Віталій Харченко. Головою Голосіївського району є Софія Дунаєвська.
* Biodiversity Viewer – відкритий вебзастосунок, розроблений Українською Природоохоронною Групою та The Habitat Foundation за підтримки NLBIF. Він забезпечує швидкий доступ до реєстрацій видів, які занесені до Червоної книги України, охороняються Бернською та Боннською конвенціями, та тих, що належать до переліків Пташиної й Оселищної директив ЄС.
Альона Мельник, Олександр Глазунов, Інна Міхно
КиївВлада
